Костянтин Москалець - Досвід коронації. Вибрані твори. Роман, повість, оповідання, есеї

Мавка Аліна відверто засумувала.

— Я ще ніколи не бачила, як палять книжки. То має бути дуже страшне видовище. Я чула, що в книжках стільки енергетики… Це ж не чисті аркуші горітимуть, а поезія.

Костик протер хустинкою окуляри, знову вдягнув їх і, зробивши кілька ковтків кави та прибравши позу вченого мужа на академічній раді, став пояснювати:

— Спалення книжок, Аліно, є давньою європейською традицією, набагато давнішою за книгодрукування. Починаючи з пожежі, яка знищила Олександрійську бібліотеку, продовжуючи іншими акціями християн, котрі залюбки палили книги гностиків і єретиків. Потім настало Середньовіччя, шкода слів, бо тоді книжки горіли по цілій Європі, а на їхньому полум'ї смажилися автори. Про Ренесанс я нічого не знаю. Далі Лютер. Лютер спалює папську буллу. Починається Контрреформація. Інквізиція палить Яна Гуса і Джордано Бруно, разом з його памфлетами, а заодно лютеранські й аріанські видання. Потім Гітлер, по всій Германії ватри із заборонених книг. Якщо ж брати суто літературний аспект, то перше, що спадає на думку — Рембо, який, кажуть, спалив на очах у нажаханих родичів майже весь наклад «Одного літа в пеклі», хоча є й протилежні свідчення, а також Гоголь, що спалив не лише другий том «Мертвих душ» (якщо він його перед тим написав, звичайно), але й нерозпродані екземпляри віршованої ідилії «Ганц Кюхельгартен». Окреме відгалуження — літературні заповіти, де мало не всі вмирущі письменники заповідали спалити ту чи ту частину їхньої творчої спадщини, Кафка — перший приклад. Ну, і загальновідоме, Михайль Семенко, який спалив «Кобзаря» Шевченка. Я не працював над цією темою, але, якщо почати досліджувати, можна написати монографію на тисячу сторінок. На щастя, я не науковець, а практик, тобто поет. Втім, можете не сумніватися, що на Заході таких монографій щодо книгопалення є вже кільканадцять. Тому, Аліно, боятися не треба. Спалення книг, як бачимо з історії, є богоугодною справою.

— Бачиш, як він переконливо вдає нормального, — розчулився Бамбула.

Аліна сміялася.

Сьомого червня 1998 року перед садибою Андрія Бамбули зупинився темно-синій мікроавтобус телестудії. З «газельки» вийшли Аліна, продюсер Галя, мало схожа на Аліну, хоча вона була її рідною сестрою, режисер Андрій з телекамерою, звукооператор Артур, Бамбула, Костик і двоє маленьких спритних художників, Мар'ян і Славко. Художники приїхали з Дрогобича і працювали над оформленням майбутньої дискотеки неподалік від Центрального гастроному. Вони не встигали виконати замовлення у визначений термін, тому закликали на допомогу Бамбулу. Бамбула старанно трудився з ними кілька днів, аж тут усім, блін, приперло палити книжки. Аліна сама підійшла до Мар'яна і Славка, подарувала їм найчарівнішу на світі посмішку і попрохала відпустити Бамбулу на один день. «Буде ще краще, — вона схилила голову на плече, — коли ви теж поїдете з нами і допоможете провести перформанс. Тим більше, що в неділю працювати не можна, а бавитися — треба. До того ж, це не проста неділя, а неділя Трійці, велике свято. Гадаю, ви не пошкодуєте». Художники здалися без бою.

Отже, була Трійця, дзвонили у церкві, янголи вогню всідалися на головах апостолів і на всю губу блюзнірствував Бамбула.

— Цьом-цьом у дупу і па-пá! — кричав він Костикові. — Óпа-óпа! Забираємо шедеври і риємо на озеро! Не забудьте драбину! В путь вирушайте, книжки, моб вашу ять, ви довго мозолили очі!

Бамбула хотів завантажити книжки у «газельку» і відвезти їх до лісу, розвішати на сосні, спіймати на озері штук десять юних купальниць, які досягнуть, за його поясненнями, оргазму, побачивши телекамеру, а відтак, з ними можна буде робити любé; одну з них Бамбула прив'яже до сосни голою, підпалить книги, а всі співатимуть «Горіла сосна, палала, під нев дівчина стояла», і буде файно. Водій «газельки» купив на автозаправці цілу каністру бензину.

— Ти вар'ят! — кричав Костик. — Ти невиліковно хорий сексуальний маніяк і педофіл, небезпечний для цілого суспільства!!! А якщо вона засмажиться? Щойно спалахне сосна, там негайно з'явиться бригада лісників і полк «Беркута»! Ти хоч раз бачив лісову пожежу?

— Кретине, там поруч озеро! — репетував Бамбула. — Лоліта не засмажиться, я обмащу її глиною!

— Обмасти свій кінець! То всьо займається як порох! Невже ти гадаєш, що Роднянський подарує Аліні, коли вона задля втілення твого дебільного сценарію спече тринадцятирічну дівчинку і випалить сто гектарів лісу у Києво-Святошинському районі? Разом з Біличами і Ірпенем? Довкола столиці?!