Галина Тарасюк - Сестра моєї самотності

Поблукавши для конспірації по місту, відпустила машину, взяла таксі і мотнула на Березняки. Вдячний, але вже сповнений власної гідності, Аркаша все ще дивився на мене голодними і відданими собачими очима, обіцяючи «ноги цілувати… і все таке інше…». Але я не кинулася йому в обійми, не «закотили» ми на честь перемоги і шалених оргій. Відчували: між нами, як тінь зловісна Командора, стояв холодно-зверхній сановний мундир Станіслава. Однак обоє були впевнені, що пройде зовсім мало часу і ця незрима присутність чоловіка зробить наші стосунки ще ближчими, пристрасть ще солодшою, а вечірні зустрічі — палкішими.

З того дня рівно о пів до шостої вечора чорна «Чайка» підвозила екстрасенса Аркадія Прошембовського до будинку ЦК КПУ, де рівно о шостій в малому залі засідань розпочиналися сеанси гіпнозу для всіх, хто бажав скинути із себе зайві кілограми. Небажаючих не було, оскільки Станіслав зумів переконати самого Щербицького в необхідності оздоровити апарат ЦК подібним методом, відповідно перший секретар у наказовому порядку зобов’язав «усю свою королівську рать» поститися під бичачим поглядом Аркашки.

Оце було кіно! Повернувшись додому після сеансів, Станіслав з несподіваним для нього гумором описував мученицькі «страсті» вірних ленінців, заядлих безбожників, коли їх вивертало від одного погляду на щедро сервіровані столи в цеківських їдальнях. Гіпноз не брав лише круглого, як діжка, заввідділом торгівлі Вітольда Гаврика. На сеансах цей лантух із перетравленими продовольчими запасами Батьківщини засинав безгрішним сном немовляти, а, прокинувшись, біг підтюпцем у буфет надолужувати втрачені калорії.

Аркашка старався. Коли ж монументальні тіла апаратчиків полегшали хоч і не до летючості танцівників кордебалету, а всього-на-всього на якихось пару кілограмів, переляканого Аркашку повезли на дачу до САМОГО, як поштиво називали Першого секретаря ЦК Компартії України, лікувати й зцілювати.

Поволі бердичівський Авіцена входив у роль і, як-то кажуть, у смак. Прикупив собі чорний глухий светр, запустив цапину борідку — чисто тобі рудий Мефістофель. Тупуватий бичачий погляд став похмуро-зловісним, важким, відповідним образу таємничого пройдисвіта. Це сьогодні я так гадаю. Тоді ж я… Господи, що тоді зі мною діялось?! Що зі мною робив той шахрай, той пролаза, той виплодок пекла! Боже-Боже!.. То тільки мені здавалося, що так мудро здійснюю власні наполеонівські плани. Насправді ж, для нечестивця я стала і знаряддям, і засобом у досягненні честолюбної мети: якомога швидше дорватися до людських душ, завоювати славу і популярність, тобто — медіумом!

А в мене ніби дідько вселився. Вся палала і тремтіла від голодної пристрасті та екзальтованого обожнення. Феномен Пришембовського перетворився для мене в ідею-фікс. Кричала про нього, закотивши очі, на всіх перехрестях, піднімала пресу, радіо й телебачення. Дякуючи мені, про Аркашку стали писали, як про нового месію, цілителя і спасителя роду людського. Після кількох інтерв’ю з Аркашкою, організованих мною по республіканському, а відтак і союзному телебаченню, цілителем зацікавився і простий народ, спраглий чуда. До підвальчика на Березняках хлинули багатотисячні натовпи нещасних, жадаючих оздоровлення. Листи з проханнями порятувати, вилікувати, що надходили від стражденних з найглухіших куточків Радянського Союзу, листоноші зсипали на купу просто під дверима. Звісно, що їх ніхто не читав. Бо на той час цілитель вже переселився з ласки САМОГО у пристойне приміщення на Хрещатику і спокійнісінько дурив публіку, але вже грошовиту.

На Аркашку посипався золотий дощ, що його ще більше розохотило. Та й, врешті, й мене. Фантазія моя не знала стриму. Адже це я додумалась до сеансів гіпнозу по телебаченню! Я! Я складала для недорікуватого Гіппократа тексти його публічних заклинань, вчила, як триматися перед телекамерою, якої Аркаша спочатку жахався, як чорт ладану: бекав та мекав, а далі, лукавий, вжився в роль спасителя народного!

Підбадьорена успіхом, придумала весь той фарс з обезболюванням на відстані. Довелося добряче пошукати і клініку, і надійних лікарів, і надійних пацієнтів. І, про всяк випадок, добре заплатити — підстрахуватись, як казав Аркашка, адже ж… в цій країні усе могло статися, наприклад, вимкнутися світло, розгубитися — лікарі, міг «не спрацювати» оперований…

Трансляція сенсаційної операції по видаленню апендикса під гіпнозом викликала просто-таки бум популярності Пришембовського. Затамувавши подих, люди вдивлялися в його зловісно-зосереджене обличчя, подане крупним планом на весь телеекран, і затято зціплений рот, що важко вичавлював накази пацієнтці: