Марина Гримич - Second life (Друге життя)

— Але генетичний код лишається тим самим!

— Правильно. Власне, цей генетичний код і тримає всі різні файли в одному фолдері життя.

— Тоді навіщо окремі файли? Чому не тримати життя людини не в одному фолдері, а в одному файлі?

— Гаразд, поясню це образно. Море уявляєш?

— Так.

— Накочується хвиля і біля берега перетворюється на піну. Що таке піна? Це вже щось інше, ніж морська вода у хвилі. Це вже інша субстанція… Але при цьому вона має прямий генетичний зв’язок із хвилею. Піна — це не хвиля. Це інший файл одного фолдера. Розумієш?

— Припустімо.

— Логічно?

— Начебто.

— Хімічна формула води в хвилі і в піні лишається тією самою, але насправді це різні речі. Як лід і вода. Там — аш два о, і там аш два о. Але кристалізація інша. Так і людина — хромосоми ті самі, а «кристалізація» тканин змінилася. Теоретично ми могли б тримати всі життя в одному файлі, однак це примітивніший рівень класифікації людських життів. Наша база даних має ідеальну систему класифікації.

— Ідеальнішу за Excel? — пожартував Артем.

— Звичайно… — неначе не зрозумівши жарту, запевнив його Серафим.

— Ви такі продвинуті… — слово «продвинуті» Артем вжив з іронією, проте Серафим її сприйняв серйозно або вдав, що сприйняв.

— Аякже, — підтримав він Артемове твердження. — Ви думаєте там, на землі, що ми — Ангели і Серафими — порівняно з вами перебуваємо в середньовіччі? Навпаки, це ви порівняно з нами перебуваєте в середньовіччі. Прогрес починається тут, у потойбічному світі, а не на землі.

— А як же класичні речі? Як же Святе письмо?

— Ти читав його?

— Так, і не раз.

— Скажи: що ти про це думав? Тільки чесно!

— Думав, що якби воно не було Святим, це була б якась беліберда. Принаймні Старий Заповіт — точно.

— Ти диви! І не боїшся сказати це вголос?

— Мені цього Бог не пробачить на Страшному Суді?

— Господи, та нема ніякого Страшного Суду, немає ніякої святості в Святому письмі! Це звичайна історична книга. Sorry, вона не звичайна. Вона геніальна. Це чудовий старовинний епос. Підручник з моралі. Нетлєнка, так. І все. Не варто вбачати в ньому святість і потаємний зміст! Там Бога немає.

— А де він?

— Я вже казав, якщо ти зможеш вийти на вищий рівень…

Серафим зітхнув. Артем використав цю паузу для того, щоб Серафим не завершив попереднє речення. Він уже поставив собі за мету будь-що вийти на вищий рівень, але боявся наврочити. Тож перервав Серафима:

— Не треба далі. Зрозумів. Не дурний. Але скажи мені: навіщо це Йому?

— Кому?

— Богові.

— Що саме?

— Тримати людей у сліпоті…

— Ніхто нікого не тримає. Кожен настільки сліпий, наскільки він таким хоче бути.

Обиватель, отримавши первинну інформацію про Бога у вигляді стародавньої казочки, проковтує її, навіть не намагаючись попрацювати своєю сірою рідиною, аби глибше зрозуміти Бога. Люди мають потребу в Бозі. Різною мірою, свідомо чи підсвідомо, все своє життя чи на певному етапі — але всі. Потреба в Бозі, як у їжі. Однак замість того, щоб приготувати собі їжу, пожертвувавши на це свій час і свою працю, вони просто з’їдають те, що приготували інші — фаст фуд [40] Fast food — їжа швидкого приготування (бургери, хот-доги, френч фрайз тощо). або заморожені продукти. Так легше і смачніше. Не треба напружуватися: тільки простягни руку і відкрий рота, пожуй і проковтни. Як на причасті. Люди ковтають шматочок хліба, вмочений у вині, і думають: все, я вже очистився. Як і тисячі років тому, вони досі вірять у магію. А магії нема. Є матерія в найрізноманітніших формах. Обиватель ледачий. Він не хоче працювати над пізнанням Бога. Але при цьому хоче регулярно вживати Бога: як там у вас на причасті: «їж тіло моє, пий кров мою». Насправді пізнання Бога — це тяжка інтелектуальна й емоційна праця…

Серафим явно вже втомився. Просто на Артемових очах він старів… А Артем, навпаки, відчув приплив енергії:

— Не згоден із тим, що люди не намагаються пізнати Бога. Скажімо, фізики-теоретики… Я знаю точно, що вони постійно думають про Бога, а точніше, про те, чи потрібен їм Бог, щоб пояснити творення світу, коли з нічого виникло щось…

— Знаю, знаю… Ти був членом товариства теоретичної космології в університеті… Але я не про науковців. Я про звичайних людей, — заперечив Серафим.

— Гаразд, приймається. Тоді інший приклад: російські письменники… «Богоискательство» — одна з головних тем російської класичної літератури. І якщо її досі читають, значить, і обиватель має потребу розібратися в цих питаннях.