Пауло Коельйо - Бріда

Або вони можуть віддатися на волю Божественного Провидіння, вхопитися за руку Бога й боротися за свої мрії, вірячи в те, що рано чи пізно вони здійсняться.

— Ходімо вийдемо, — сказав Маг.

І Бріда зрозуміла, що він говорить дуже серйозно.

Вона наполягла на тому, щоб оплатити рахунок; адже вона була Царицею Ночі. Вони вдяглися й вийшли на холод, який був уже не таким суворим — залишалося не так багато тижнів до весни.

Вони пішли до автобусної зупинки. Автобус мав відійти вже через кілька хвилин. На холоді роздратування Бріди перейшло у глибоке збентеження, у щось таке, чого вона не могла пояснити. Вона не хотіла їхати на цьому автобусі — їй було зле. І вона переживала відчуття, що не досягла головної мети, яку поставила перед собою на сьогодні, і їй треба все обміркувати, перш ніж від’їхати. Вона приїхала сюди, щоб подякувати йому, а поводилася так само, як і під час інших своїх приїздів.

Сказала, що її нудить, і не сіла в автобус.

Минуло п’ятнадцять хвилин, і підійшов наступний автобус.

— Я не хочу їхати тепер, — сказала вона. — І не тому, що забагато випила. Мені не хочеться від’їжджати тому, що я все зіпсувала. Я не подякувала вам, як повинна була б подякувати.

— Це останній автобус сьогодні ввечері, — сказав Маг.

— Я візьму потім таксі. Навіть якщо це дуже дорого.

Коли автобус відійшов, Бріда пожалкувала, що залишилася. Вона була розгублена, не розуміла, чого вона, власне, хоче.

«Мабуть, я п’яна», — подумала вона.

— Ходімо прогуляймося. Я хочу протверезитися.

Вони пройшлися по безлюдному селу. Вуличні ліхтарі світилися, але вікна будинків були темні. «Так не можна. Я бачила блиск в очах Лоренса, а тепер хочу залишитися з цим чоловіком». Вона жінка вульгарна, непостійна, негідна ані науки, ані практики чаклунського ремесла. Їй було соромно за себе: кілька крапель вина, й Лоренс, Інша Частина, усе, чого вона навчилася у Традиції Місяця, втратили для неї значення. На якусь мить вона подумала, що, може, помилилася і блиск в очах Лоренса не був тим блиском, якого вимагає Традиція Місяця. Але вона намагається обманути саму себе: ніхто не може помилитися, коли побачить блиск в очах своєї Іншої Частини.

Якби вона зустрілася в театрі з гуртом людей і Лоренс був серед них, якби вона ніколи раніше з ним не розмовляла, але її погляд зустрівся б із його поглядом, то навіть за таких обставин вона б ані на мить не засумнівалася, що перед нею чоловік її життя. Вона підійшла б до нього, й він би зробив рух їй назустріч, бо Традиції ніколи не помиляються, й Інші Частини рано чи пізно повинні зустрітися. Ще тоді, коли вона й не чула про Інші Частини, вона вже знала, що існує кохання з першого погляду, якого досі ніхто не зміг пояснити.

Будь-яка людина спроможна впізнати цей блиск, навіть не розбуджуючи в собі ніякої магічної сили. Вона знала про цей блиск ще до того, як довідалася про його існування. До речі, вона вже бачила цей блиск і в очах Мага, того вечора, коли вони вперше сиділи в цьому шинку.

Зненацька вона зупинилася.

«Я п’яна», — знову подумала вона.

їй треба швидше забути про ці дурні думки. Насамперед треба порахувати, скільки в неї залишилося грошей, чи їх вистачить на таксі. Це зараз найважливіше.

Але вона побачила блиск в очах Мага. Блиск, який показував їй її Іншу Частину.

— Ти бліда, — сказав їй Маг. — Мабуть, забагато випила.

— Це минеться. Ми тут трохи посидимо, поки я оговтаюся. А тоді поїду додому.

Вони сіли на лаві, й вона стала нишпорити в сумочці, шукаючи там монети. Вона могла б підвестися на ноги, взяти таксі й поїхати, щоб уже ніколи сюди не повернутися. Вона має свою Наставницю, вона знає, як іти далі своєю дорогою. Вона знає також свою Іншу Частину; і якби вона зараз підвелася й поїхала, то, можливо, саме в такий спосіб виконала б ту місію, яку доручив їй Бог.

Але їй був 21 рік. Й у свої двадцять років із лишком вона вже знала, що можливо зустріти дві Інші Частини в одному перевтіленні, й результатом таких двох зустрічей будуть біль і страждання.

Чи зможе вона втекти від цього?

— Я не поїду додому, — сказала вона. — Хочу залишитися тут.

Очі Мага засяяли, і те, що було раніше надією, перетворилося на впевненість.

В они пішли далі. Маг бачив, як аура Бріди кілька разів змінювала колір і подумки сподівався, що дівчина не зіб’ється з правильної дороги. Він знав, який гуркоче грім і які землетруси двигтять у цю мить у душі його Іншої Частини — але такими були всі процеси перетворення. Так само перетворювалися небесні світила, люди, земля.