Мнацакан Тарян - Месник - Повісті та оповідання

Здесь есть возможность читать онлайн «Мнацакан Тарян - Месник - Повісті та оповідання» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1988, ISBN: 1988, Издательство: Веселка, Жанр: Классическая проза, prose_military, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Месник: Повісті та оповідання: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Месник: Повісті та оповідання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Повісті га оповідання вірменського радянського письменника присвячені героїчним сторінкам боротьби радянського народу з німецько-фашистськими загарбниками у роки Великої Вітчизняної війни. Об’єднує твори тема дружби й інтернаціоналізму воїнів Радянської Армії.
Повести и рассказы армянского советского писателя посвящены героическим страницам борьбы советского народа с немецко-фашистскими захватчиками в годы Великой Отечественной войны. Объединяет произведения тема дружбы и интернационализма воинов Советской Армии.

Месник: Повісті та оповідання — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Месник: Повісті та оповідання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Дякуємо, товаришу лейтенант. Дозвольте іти?

— Ідіть.

Вони, задоволені, вийшли.

…Вранці лейтенант покликав до себе рядового Андрія Сидоренка.

— Ти знаєш, де хата Хмельницького? — спитав Капустін.

— Знаю, товаришу лейтенант. Хлопці показували.

— Добре, ходімо зі мною.

Вони пішли до продовольчого складу батальйону.

— Товаришу старшина,— сказав Капустін.— За наказом командира батальйону віднині щодня даватимете рядовому Сидоренкові пайку хліба, концентратів, консервів… одне слово, усе, що ми маємо з провізії. Це для однієї сім’ї, Сидоренко відноситиме. Зрозуміло?

— Так точно, товаришу лейтенант! — відповів старшина.— Дозвольте видати сьогоднішній пайок.

— Давайте разом з учорашнім,— сказав Капустін і звернувся до Сидоренка: — Отже, затям собі: щодня о цій порі відноситимеш харчі Хмельницьким.

— Єсть, товаришу лейтенант! — козирнув Сидоренко.

Лейтенант Капустін пішов, а Сидоренко, взявши пайок, вирушив до Олегової хати, снуючи собі нехитру думку: «Оце тобі й маєш, така чудова нагода трапилася — нарешті, роздивлюся на неї зблизька, а там потроху-потроху — й познайомимося ближче…»

Отак розмірковуючи, незчувся, коли й дійшов до подвір’я Хмельницьких. Назустріч йому вибіг Джульбарс, загавкав, і тоді відчинилися двері й на порозі стала Галя.

— Добрий день, дівчино красна,— усміхаючись аж до вух, привітався Сидоренко.

— Здрастуйте,— здивовано дивилася на нього Галя, потім опам’яталася, запросила незнайомого солдата до хати.

Зайшовши, він побачив на стільці біля столу немолоду вже, сиву жінку в окулярах з такими товстими скельцями, що за ними не видно було очей. «Мати»,— здогадався.

— Добридень, мамо,— сказав Сидоренко, знов-таки широко усміхаючись.

— Доброго здоров’я, сину,— відповіла мати й спитала: — А хто ж ви будете?

— Рядовий Андрій Сидоренко, з відділення старшого сержанта Хмельницького,— задоволено сказав він.— Приніс для вас харчі, мамо, мені наказано тепер щодня вам приносити.

Мати здивовано повела головою, спитала, не приховуючи тривоги в голосі:

— А звідки це? Хто передав, хто наказав — не второпаю.

— Товариш лейтенант Капустін… За наказом самого командира батальйону…— затинаючись, став пояснювати Сидоренко і, відчувши, що жінка вагається, швидко додав: Та ви не хвилюйтеся, мамо, все по закону, як і належить.

Мати зітхнула полегшено:

— Скажи лейтенантові, сину, скажи вашому командирові батальйону, що я їм дуже дякую за підтримку та допомогу, хай милостива буде до них доля.

— Скажу, мамо, обов’язково передам,— з почуттям вдоволення од виконаної місії відповів Сидоренко.

— І тобі велике спасибі, сину, за турботу. Галю, проведи солдата… та не забудь почастувати його яблуками з Олегової яблуні.

— Добре, мамо,— сказала дівчина й вийшла за Сидоренком з хати.

У садку вона зірвала кілька великих яблук, піднесла Андрієві:

— Пригощайтеся.

— Дякую, Галю,— беручи гостинець, він не зводив з неї захопленого погляду.— Виявляється, у нашого старшого сержанта дуже красива сестра.

Опустивши голову, Галя мовчала.

Відчуваючи, що розмови не вийде, Сидоренко сказав:

— Тепер зрозуміло, чому Аршавір так зачастив до вас. Ну, що ж, до завтра.

* * *

П’ять днів Аршавірової відпустки збігли, однак старший сержант Хмельницький, зважаючи на його поранення, не завантажував хлопця ніякою особливою роботою. А йдучи додому, не забував брати Аршавіра з собою.

Мати, як завжди, відчувши серцем, що на душі у її дочки, сама просила Олега: «Хай Аршавір частіше до нас приходить, бо як не зайде якого дня, то Галя місця собі не знаходить. Я ж бачу. Нічого, він хлопець путній, хай зустрічаються; може, так на роду їм написано».

От і цього вечора Олег з Аршавіром повернулися з дому в землянку, коли це зайшов до них лейтенант Капустін.

— Струнко! — подав команду старший сержант Хмельницький і хотів було доповісти про становище у відділенні, та лейтенант зупинив його жестом і наказав:

— Шикуватися надворі у повному спорядженні!

Відділення вишикувалося в одну шеренгу ліворуч од старшого сержанта Хмельницького. Лейтенант підійшов, став перед шеренгою, сказав:

— Товариші, є наказ послати шістьох розвідників у тил ворога, щоб одержати точні дані про розташування його сил. Подробиці завдання обговоримо потім, а зараз треба визначити людей. Хто сам бажає — два кроки вперед!

Усі бійці розвідувального відділення, як один, ступили два кроки вперед.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Месник: Повісті та оповідання»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Месник: Повісті та оповідання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Месник: Повісті та оповідання»

Обсуждение, отзывы о книге «Месник: Повісті та оповідання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x