Мнацакан Тарян - Месник - Повісті та оповідання

Здесь есть возможность читать онлайн «Мнацакан Тарян - Месник - Повісті та оповідання» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1988, ISBN: 1988, Издательство: Веселка, Жанр: Классическая проза, prose_military, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Месник: Повісті та оповідання: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Месник: Повісті та оповідання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Повісті га оповідання вірменського радянського письменника присвячені героїчним сторінкам боротьби радянського народу з німецько-фашистськими загарбниками у роки Великої Вітчизняної війни. Об’єднує твори тема дружби й інтернаціоналізму воїнів Радянської Армії.
Повести и рассказы армянского советского писателя посвящены героическим страницам борьбы советского народа с немецко-фашистскими захватчиками в годы Великой Отечественной войны. Объединяет произведения тема дружбы и интернационализма воинов Советской Армии.

Месник: Повісті та оповідання — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Месник: Повісті та оповідання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Хотілося побути самому. Після стількох сьогоднішніх подій мав про що подумати й помріяти. Аршавір не поспішав, тим більше, що був звільнений од службових клопотів, а тут ще й з рукою потрапив у халепу — можна дати собі трохи волі.

Він горілиць ліг на траву під деревом і, підмостивши під голову здорову руку, проводжав очима сонце на нічний спочинок. Воно скидалося на велетенське червоне яблуко. Таким він часто бачив сонце, коли був ще пастушком і гнав увечері з паші череду.

«Хтозна,— думав Аршавір,— може, зараз моя мати стоїть біля двору й чекає з пасовиська нашу буйволицю Лалазар або вже доїть її, а збоку неодмінно стоїть лобасте телятко Гяврік і тягне до своєї мами симпатичну замоняну мордочку. А що зараз робить батько? Мабуть, і досі ще в перукарні, стригтися-голитися до нього заходять пізно увечері, бо вдень же робота, нема коли чепуритись.

А ти, моя дорога сестричко Гасмік, що поробляєш? Мабуть, готуєш уроки на завтра, га? Певен, що, як і раніше, вчишся лише на відмінно, ти в нас завжди була старанна. Дивися там, допомагай мамі, ти ж тепер найстарша, гляди меншеньких — Геворка, Седу, Гамо, Сатенік… Так за вами всіма скучив, що не йдете з думок. Чогось нема й нема листа від Вартана…

Гасмік, рідна моя, як ви там тепер? Мама, напевно, виробилась, із ніг падає. Що нового в селі? Мабуть, зосталися тільки старі люди та ще жінки й діти, поріділо село. Важко тепер в колгоспі, спробуй упоратися з усією роботою без чоловічих рук. Що ж ти хочеш, війна…

Гасмік, хочу сказати тобі, що я тут зустрів сестру свого командира, і вона мені дуже сподобалася. Мабуть, кохання таки буває з першого погляду… Звуть її Галя, вона вже закінчила університет, а зовсім проста скромна дівчина, хоча на вроду така, що й не сказати. Гасмік, сестричко моя дорога, я дуже хотів би, щоб вона й тобі сподобалася, Галя така хороша. Повір, що в твого братика смак є. У нас буде хороша сім’я, щаслива сім’я… Жаль тільки, що війні поки що не видно кінця…»

Отак у думках Аршавір гомонів із своєю сестричкою, коли де не взялися Олег з Олесем.

— Ну, як твоя рука? — усміхаючись, спитав Хмельницький.

— Добре, товаришу старший сержант, скоро загоїться,— швидко підвівся Аршавір, осмикнув на собі гімнастерку.

— Кажуть, що ти закрив собою мою сестру від осколків. Дякую!

— Так вийшло,— почервонів хлопець.

— Мати сьогодні сто разів заводила мову про тебе. Ти їй дуже сподобався, просто обожнює тебе.

— І Галя теж не байдужа до тебе, це я добре підмітив,— докинув Олесь і глянув на Хмельницького.— Чи, може, я помиляюся, товаришу старший сержант?

— Та, мабуть, ні, недарма ж ти розвідник.

Аршавір зніяковів, переступив з ноги на ногу, але так і не знайшов, що їм на те відповісти. Хоча знав трошки більше за них, хто й кому сподобався.

— Ну, гаразд, гаразд, досить червоніти,— сказав Олег.— На війні деякі речі вирішуються інакше, ніж у мирний час, іноді зовсім неждано-негадано…

Хмельницький по-дружньому поплескав Аршавіра по плечі й пішов. Олесь на хвилину затримався, усміхнувся товаришеві.

— Ну, братику, я дуже радий за тебе. Але дивися мені, коли після війни гулятимеш весілля, то не забудь же, що я за боярина…

— Сватом будеш, Олесю, ти ж не парубок, не забувай,— усміхнувся Аршавір.— Хай-но лиш доживемо до того дня.

— Мусимо дожити,— сказав Олесь і побіг наздоганяти командира відділення.

Сонце уже зайшло. Останні його промені ще підсвічували хмарину, що застигла на обрії і бралася вогнем, наче там майоріла шовкова червона косинка.

Частина друга

Ціною життя

Одного дня Аршавір з Олесем, заздалегідь умовившись, щоб старший сержант Хмельницький нічого не знав, підійшли до лейтенанта Капустіна.

— Товаришу лейтенант, вам відомо, що командир нашого відділення з цього села, з Соснівки, і зараз тут живуть його хвора мати і єдина сестра?

— Звичайно, я знаю про це,— відповів Капустін.

— Але, товаришу лейтенант, родина старшого сержанта, прямо скажемо, в скрутному становищі. З харчів у них, окрім фруктів, вважай, нічого немає. Невже ми не можемо їм допомогти хлібом, продуктами?

— Дуже вас просимо,— додав Олесь Пархоменко.

«І як це я сам не допетрав? — подумав лейтенант Капустін.— Молодці хлопці, підказали».

— Можна, звісно, це ви добре зробили, що підійшли до мене. Обов’язково виправимо свою помилку.

— Тільки, будь ласка, старшому сержантові ні слова про наше прохання, добре? — попросив Аршавір.

— Домовились,— усміхнувся Капустін.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Месник: Повісті та оповідання»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Месник: Повісті та оповідання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Месник: Повісті та оповідання»

Обсуждение, отзывы о книге «Месник: Повісті та оповідання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x