Iван Карпенко-Карий - Хазяїн

Фелоген. Що за бунт, чого вам треба?

Всi. Хазяїна!

Феноген. Та не кричiть так, бодай вам зацiпило! Хазяїн в городi.

Петро. Ну то хазяйка, може, є?

Феноген. Хазяйка у вас на кухнi є.

Петро. Нам панi-хазяйку викличте.

Феноген. А бодай ви не дiждали, щоб я для вас панiхазяйку тривожив, вони у нас хворi.

Дем'ян (з гурту). Бреше, старий пес!

Феноген. Щастя твоє, що я не чую добре, що ти там варнякаєш!

Дем'ян (з гурту). Бодай же тобi так заклало, щоб ти й зозулi не почув!

Феноген. Виходь сюди! Виходь! Я тобi покажу, як такi слова говорить…

Петро. Якi слова? То вам почулось, ви ж глухi,дядюшка?

Дем'ян (з гурту). Глухий, як "дай", а "на" вiн добре чує!

Феноген. Гайда на роботу!

Всi. Хазяйку давай!!

Тi ж, Марiя Iвановна i Соня.

Марiя Iвановна. Що тут таке?

Феноген. Бунт! Гей, Харитон, махай за Лiхтаренком!

Петро. Цитьте всi! (Виходе вперед.) Нiякого бунту, панi хазяйко, ми не робимо, а тiлько просьба до хазяїна, а як хазяїна нема, то до вас. Гляньте, яким хлiбом нас годують, гляньте, який борщ нам дають!

Соня (взявши хлiб). Боже мiй! Мамо, невже це хлiб? I такий хлiб у нас люде їдять?

Марiя Iвановна. Я не знаю, доню, перший раз бачу. Менi до цього нема дiла!

Петро. Згляньтесь, панi i панно! Хiба це хлiб? Це потембос! Пополам з половою, поки свiжий, то такий глевкий, що тiлько коники лiпить, в горло не лiзе, залiпляє пельку; а зачерствiє, тодi такий твердий', як цегла, - i собака не вкусе.

Дем'ян. Таким хлiбом можна з пушки-маркели стрiлять у неприятеля!

Соня. Мамо!

Марiя Iвановна. Я не знаю…

Соня (до Феногена). I ви, Феноген, не знаєте, i нiхто не знає? Чого ж ви мовчите?

Феноген. Це не ваше дiло, Софiє Терентьєвно!

Соня. Як не моє дiло? Як ви смiєте так казать? У мене все тiло труситься вiд жаху, що у нас таким хлiбом годують людей; може, й тато не знає, а на нього будуть говорить, що велить таким хлiбом годувать робочих; зараз менi йдiть i велiть, щоб хлiб був хороший. Я сама буду ходить на кухню… Я не знаю, як його зробить, щоб вiн був добрий, але я розпитаю, навчуся, я не дозволю, щоб так людей у нас годували!!!

Всi. Спасибi вам, панночко!

Петро. Пошли вам боже щастя, що ви заступаєтесь за нас. А ось борщ, гляньте: сирiвець зварять, посолять, замнуть пшоном - i готово! Анi бурячка, анi картоплi в ньому нема.

Соня. Я все зроблю, щоб вас годували кращеi

Всi. Спасибi!

Iдуть.

З гурту: "Добра душа, а старий чорт язика прикусив". Вийшли.

Феноген, Марiя Iвановна i Соня.

Соня (до Феногена). Зараз прикажiть, щоб назавтра i хлiб був хороший… Мамо, що йому треба, щоб вiн був хороший?

Марiя Iвановна. Треба сiять. Це несiяний, i зерно було нечисте.

Соня (до Феногена). Щоб чистили, щоб сiяли i в борщ щоб картоплю i буряки клали!

Феноген. Як тато приїде, то ви йому скажете, - я не смiю перемiнять його приказу.

Соня. Неправда, неправда! Я не вiрю, щоб тато приказував так людей годувати! Мамо! Скажiть ви своє слово!

Марiя Iвановна. Я не знаю, дочко, я до економiї не мiшаюсь.

Соня. Мамо, голубко, треба мiшатись, бо люде нас про-кленуть! У нас стiлько всякого хлiба, як води в морi, i весь хлiб люде заробляють, вони повиннi їсти за свою працю найкращий хлiб! Адже ж так, мамо?!

Марiя Iвановна. Так, дочко, тiлько я не знаю… А от i тато приїхав!

Феноген (про себе). От вiн тобi, щеня, покаже хлiб! (Iде назустрiч.)

Пузир несе покупку. Феноген, поцiлувавши його в руку, бере покупку. У Пузиря борода пiдстрижена i видно на шиї орден.

Марiя Iвановна. Не говори, дочко, про хлiб, може, тато з дороги гнiвний, а ми виберем час i скажем йому.

Соня. Не можу, мамо, ждать! Треба зараз говорить, щоб люде завтра їли i добрий хлiб, i кращий борщ!

Пузир. Здоровi були! Грiєтесь на сонечку, ну й я по-сидю з вами.

Соня (цiлує його в руку). Як вам їздилось, таточку?

Пузир. Нiчого, добре.

Марiя Iвановна. Що це ти зробив?

Пузир. А що?

Марiя Iвановна. Бороду пiдрiзав, чи що?

Соня. I справдi… Для чого ви, таточку, пiдрiзали бороду?

Пузир. Для чого пiдрiзав? Ха-ха-ха! Хiба ви нiчого не бачите?

Соня i Марiя Iвановна. Нi, нiчого!

Пузир. Ото слiпi! Так гляньте сюди. (Показує на шию.) Що це?

Марiя Iванов на Хрест!

Пузир. Хрест! Та який хрест?

Соня. Орден.

Пузир. Станiслава второй степенi на шию!

Феноген (пiдходе). Дозвольте поцiлувать!

Пузир. Цiлуй!

Феноген цiлує орден.

Получив награду за приют.

Марiя Iвановна i Соня. Поздоровляємо! Поздоровляємо! (Цiлують.)

Марiя Iвановна. А все ж таки я не розумiю: для чого ти бороду попортив?

Пузир. Нiколи ти не догадаєшся, все тобi треба в рот покласти. Орден на шию - розумiєш?