Софія Парфанович - Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота

Здесь есть возможность читать онлайн «Софія Парфанович - Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Чікаґо, Год выпуска: 1961, Издательство: Видавництво Миколи Денисюка, Жанр: Историческая проза, Домашние животные, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Так отже: книжка ця про котів. Так і не інакше. Про котів і людей, коли вони жили в затишку довоєнних буднів, і про людей і котів, коли попали в заметіль війни.» (с) С. Парфанович

Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Люди проходять коридором, спиняються й дивуються. Потім питають: — скажіть, як ви навчили кота їхати залізницею так розумно й спокійно?

Віра запевняє, що Биця не вчила нічого, і що він сам усе вміє й що це перша його їзда поїздом. Віра нагадує собі з дитячих літ подорож з котами. Як вони виривалися, нявкали, боялися гуркоту поїзду, кидалися у вікно й скільки то було хвилювання! Але Бицьо їде поважно й розумно, як пес.

Віра говорить до нього пестливо: — Ти мій котик і песик в одній особі.

Потім є стаційка серед піль у стіп Кичери. Смужки піль: жита, картоплі, вище овес. А ліворуч лану з вівсом батьківський Вірин дім, потім ліс.

Хата чужа Бицьові. Від цього він страждає. Усе в іншому місці, все таке інакше. Й стіни не там і двері не там. Два дні Бицьо сидить, забившись у темний куток біля ліжка, не виходить, не їсть. Не помагають Вірині зусилля, прохання та пестощі: чужа хата. На третій день у хату заходить Боя, стара досвідна мати котячого роду. Бицьо помічає її, вистрибує зі свого сховища й вже держить її зубами за карк. Боя — природна кицька, без гістерії міських кицьок. Але тепер Бицьо вже розуміє: його везли аж так далеко женитися. Він вилизується дбайливо, потім йде до мисочки з харчами й з водою, а поївши й напившись, вистрибує на Вірине ліжко і смачно засипляє.

Вранці він вже такий самий, як завжди. Оце розпочинає нове, повне вражень життя. Виходить з хати й сідає на помості. Несміло розглядається: усюди зелено. Це щось, що він бачив на Віриному бальконі. Але що це на землі? Бицьо пробує лапкою холодну, вогку траву й відразу стріпує лапку та знову вертається на поміст. Все ж Віра кличе й Бицьо не може побороти довголітньої привички йти за нею. Тож сходить з помосту на траву та несміло йде за Вірою. Але в тій хвилині надбігає біла курка. Вона стає в бойовій поставі — чомусь не до вподоби їй чорний кіт. З голосним криком кидається на нього! Сильний удар дзьобом по спині — Віра рятує свого любимця та проганяє курку. Але з тої пори Бицьо боїться курок. А зосібна, виходячи з хати, розглядається, чи немає де білої курки, що просто ненавидить його і не хоче пропустити на подвір’я.

Ще гірше з великим вовчуром Цибиком Пес привик до господарських кицьок і - фото 7

Ще гірше з великим вовчуром Цибиком. Пес привик до господарських кицьок і зовсім байдужий до котячого роду. Але Бицьо чорний, буйношерстий з пухнатим хвостом. Може Цибик думає, що це білка, або загалом яка дика тварина? Пса Бицьо бачив тільки з вікна. Але тепер великий, оскаженілий вовчур кидається на нього. Віра кличе Цибика, але нічого не помагає: він гонить Биця. На щастя двері відчинені, Бицьо впадає до хати, пес за ним, Бицьо вистрибує на ліжко, Цибик теж. Бідний котик видряпується по килимі на стіну — на щастя в тій хвилині Віра проганяє пса та бере на руки свого котика. Він дрижить зі страху. З тої пори Бицьо розглядається на всі боки, заки вийде з хати. Коли Цибик прив’язаний, Бицьо йде сміливіше. Але сам він загалом і не ходить, більше з Вірою.

Коли вона поблизу, він теж грається в саду. З ким? З чорним песиком Жучком.

Жучок трохи більший від Биця, трохи, але не багато, й має гладку, лискучу, чорну шерсть. Вони ж зразу заприятелювали. Оце дивіться: Жучок біжить довкола дерева, а Бицьо доганяє його. Ніколи навпаки. Хто це бачить, сміється. А Ілько каже — комедія!

Сільські жінки теж кажуть, що такої комедії ще не бачили. Як вони подружилися — невідомо. Це ж була перша — і хто знає, чи не остання — Бицьова дружба.

За Вірою він далі ходив, так як завжди привик робити вдома. Найбільше смішило людей його товариство Віри до будки, де часом люди заходять. Перед нею поміст, біля неї шопа та дрова. Так от ви дивитесь, а на помості сидить Бицьо і терпеливо чекає. Кожен казав тоді: а, там пані Віра, Бицьо чекає її. Потім Віра йшла до квітника та щось собі там робила. Бицьо лягав під великий листок рабарбару й дрімав. Він шукав прохолоди, бо кожушок надто його пригрівав. Правду кажучи, на оцей кожушок не одна жінка дивилася заздрим оком. Нераз і говорила: — А то кіт чи пес? А потім: — дали би пані того кота, чоловік забив би, виправив би й мав би ковнір до кожуха або шапку.

Віра сміялася, але це будило теж побоювання за Бицьову шкіру. Він такий довірливий і непорадний, міг би його хтось зловити й справді злакомитися на його шкіру. Двічі Віра пережила такий страх: ввечері Биця ніде не можна було найти, помимо шукань і кликання. Було неймовірно щоб пішов кудись сам. Але де подівся? Віра ходила по полях, по лісі, шукаючи й накликаючи. Перший раз це, що він не відізвався на її поклик. Мусіла Віра йти спати, не знайшовши його. Вночі вона нераз прокидалася, підходила до вікна та накликала, але без успіху. Яке ж було її здивування й радість, коли обидва рази вранці находила його під помостом хати. Був застрашений і змучений. Певно, Цибик загнав його туди й може не випускав цілу ніч. А нявкати Бицьо не вмів.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота»

Обсуждение, отзывы о книге «Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x