Валентин Чемерис - Сини змієногої богині

Істр – Дунай, Тирас – Дністер, Гіпаніс – Південний Буг, Борисфен – Дніпро, Пантикап, Гіпакірис, Геррос – не означені точно лівобережні ріки, Танаїс – Дон. Пората – Прут, Тіарант – Альт, Арар і Напарис – Яломіта і Серет, Ордесс – Ардиж. Марис – тепер Теїс.

Анатолія (в перекладі з грецьк . – схід ) – назва у 20-х роках ХХ ст. всієї азіатської частини Туреччини, що на півострові Мала Азія.

Самодійські народи – група народів: ненці, енці, нганасани та селькупи, що живуть нині на півночі Росії.

З історичного роману автора «Ольвія».

До речі, для вирахування коефіцієнту праці рабів, які зрання й дотемна трудилися в царських та храмових господарствах, на різних будівлях, в майстернях, ассирійці придумали таке поняття (щоб оцінити виконану роботу), як – ЛЮДИНОДЕНЬ. Як це, виявляється, близьке нам, адже за часів СРСР у колгоспах теж був схожий термін для колгоспників, кріпаків державної системи – ТРУДОДЕНЬ.

Багаті черепи своїх ворогів, переможених ними в поєдинку на очах у царя і після герцю перетворених на чаші, обковували по краях золотом. Варто додати тут і добре відомий з історії факт, що саме так вчинили колись половці, коли вбили на Нижньому Дніпрі київського князя Святослава.

Принагідно і до теми. Якось автору довелося прочитати одне фантастичне оповідання, вельми привабливе з художнього боку, як у лабораторних умовах далекого майбутнього, коли наука розвинулась аж-аж, створили таких напівлюдей-напівконей – кентаврів. На жаль, їм не знайшлося місця на Землі та й небезпека для них була значна. Тож коне-дівчатами і коне-хлопцями вирішено було заселити нововідкриту, ніким ще не обжиту планету в якомусь там далекому сузір’ї.

Тут і далі цитуються фрагменти з історичного роману автора з життя скіфів «Смерть Атея», що розповідають про тактику й стратегію скіфського війська.

Трибалли – фракійська народність, вельми могутня, що населяла територію між Дунаєм і Моравою. Трибалли вважалися свободолюбивими і досить войовничими. Після скіфського царя Атея остаточної поразки трибаллам завдасть Олександр Македонський.

Степовик – людина, яка народилася або постійно живе в степовій місцевості. Тварина, що живе у степу або яку вивели у степу. Рослина, яка росте тільки в степовій зоні. Вітер, який віє тільки у степовій зоні.

Як свідчать анатоми, знавці з остеології (розділ анатомії, що вивчає форму і структуру кісток у взаємозв’язку з їхньою функцією), разом із скіфами у причорноморських степах з’явилися комолі, безрогі тварини. Вони були невисокими (105–125 см), з масивною статурою. Ймовірно, це була порода робочої (тяглової) та м’ясних напрямів.

Псалії – давні деталі вудил, пара вертикальних стрижнів, що прикріплювалися перпендикулярно до кінця вудил. Застосовували кістяні, бронзові, пізніше залізні. З початком ІІ тис. до н. е. поступово вийшли з ужитку.

Мечет (мечеть) – у чорноморських рибалок та запорожців – піч для випікання хліба.

Поряд із скіфіками в ужитку греків збереглася і назва посудини для пиття – скіфос, – у формі чаші з двома горизонтальними ручками. Виготовлялася із обпаленої глини.

Та ще сьогодні Донецький пивзавод випускає пиво під назвою «Золотий скіф» – цей сорт є благородним в колекції донецьких пивоварів. Романтик знайде в ароматі напою відчуття простору степів – батьківщини безстрашних скіфів (із реклами). Колір – м’яко-золотий, смак витончений і багатогранний завдяки гармонійному поєднанню солоду і рису. Спирт – 4,2 °. До столу подають охолодженим до температури 8 – 10 ° з великою шапкою піни у фірмовому бокалі.

Також випускається пиво – іншими пивоварами – «Сармат».

Назва «скіф» збереглася в спорті. Так називається спортивний човен для академічного веслування, різновид академічного судна. Відзначається граничною легкістю конструкції, обладнаний виносними кочетами для весел, рухомими сидіннями, упорами для ніг.

Та ще в науці зберігся термін – скіфська платформа – тектонічна структура на південному сході Європи. Міститься в межах України, Росії, Польщі та Румунії, частково в акваторії Азовського і Чорного морів. Простягається у вигляді дугоподібної смуги шириною від 30 до 100–120 км. З геологічним відкладами скіфської платформи пов’язані родовища нафти і газу, будівельних матеріалів, мінеральні і термальні води.