Валентин Чемерис - Сини змієногої богині

День плавби містить, за даними Геродота, 200 стадій. Стадії були олімпійські (192 м), й античні (177 м).

Логос. Найдавніші твори грецької прози – на відміну від поетичних, чи, щоб відрізнятися від них – носили назву логос, що означало: слово, розповідь, оповідка.

Як літературний жанр логос відрізняється від байки, казки чи міфу. Для нього характерною була традиція розповідати про те, що справді зустрічалося, але на практиці ця дійсність була переплетена з міфічними і просто фантастичними подробицями, що були цікавими для слухачів. (Логографи здебільшого читали свої твори перед зібранням вибраних.) Першими істориками Еллади і були логографи.

Автопсія – від двох грецьк. слів – авто і autos – сам, що крім значення «автомобільний», «автоматичний» тощо має первинне значення: «свій», «самохідний», «власний», «само…». Напр. автобіографія, автопортрет і третього орвія – бачення. Себто сам бачив.

Асклепію ще й повезло, адже, наприклад, Земмельвайс, чиє вчення за його життя не здобуло визнання, закінчив свої дні в божевільні, інший видатний лікар Ауенбруггер помер забутим, жебраком із жебраків (його поцінують і повернуть із забуття лише через десятиліття), Лаєннека рано звели в могилу сухоти, а найвидатніший анатом всіх часів і народів Везалій, несправедливо звинувачений своїм учителем (до всього ж іспанська інквізиція засудила його до страти), трагічно загинув у віці 50 років, опинившись – після аварії корабля – на безлюдному острові…

Сімома мудрецями світу називають грецьких мислителів і державних діячів VII і VІ ст. до н. е., які відзначалися житейською мудрістю і глибоким державним розумом. В різні часи різні автори називали різні імена семи мудреців світу – загалом біля 20 чоловік (в їх число входив і скіф Анахарсис), але частіше всіх чотирьох: Фалеса, Біанта, Солона і Піттака (також часто називали Клеобула, Хілона і Періандра). Свої думки – в першу чергу з питань практичного життя, мудреці світу висловлювали у формі афоризмів (гном): «Краще всього – це знати міру» (Клеобул), «Нічого занадто» (Солон), «Пізнай самого себе» (Хілон), «Зберігай міру» (Фалес), «Нажива ненаситна» (Піттак), «Погані люди складають більшість» (Біант).

Збереглися дані, що сік якоїсь рослини соми (а може, це індійська назва хаома?) вживали в Індії жерці, перебродивши, сік ставав хмільним і п’янив. Власне, це не пиво й не вино, а галюциногенний наркотичний напій. У нього жерці добавляли певні препарати (наприклад, конопляні чи опіумні). Сому вживали воїни перед битвою, він збуджував, відновлював силу, надаючи їм відваги.

Солон (бл. 640–560 до н. е.) – афінський політичний діяч і поет із знатного, але збіднілого аристократичного роду.

Яровий Е. В. Раскрывая тайны курганов, 1992.

Вохра – жовтий або червоний окис заліза. Поширена в природі, широко застосовувалася для розмалювання зображень у печерному мистецтві, керамічному виробництві, можливо, при татуюванні. Червона вохра як символ вогню й потойбічного життя використовувалася у поховальному обряді, починаючи з мезоліта.

Палеоантропологія – розділ антропології, що вивчає рештки викопних людей.

Антропологія – наука про природу, походження, еволюцію людини та її рас і про нормальні варіації фізичної будови людини.

Трепанація – складна операція розкриття кісткової порожнини. Здебільшого роблять трепанацію черепа з метою здійснити певну операцію на мозку (видалити пухлину, спинити кровотечу з поранених судин тощо).

Поганство – термін богословського походження, вживаний у християнській літературі для означення нехристиянських, в широкому розумінні первісних політеїстичних релігійних вірувань. Виник ще в Стародавньому Римі в перших християнських громадах, де поганами (від лат . paganus – іноземець, варвар) називали нехристиян.

Інна – лат. inno – плаваю, можливо, від. болг. Ина – скороч. імен типу Катерина; раніше було лише чоловічим ім’ям. Римма – слово, можливо, із болг. Рима – жін. ім’я до чол. Рамен – Роман; раніше було чол. іменем. Можна лише здогадуватись, як сталася помилка («переадресування» чоловічих імен на жіночі). Либонь, принесли якогось дня хрестити дівчинку, а священик подивився поспіхом – яку святку читати, побачив імена із закінченням на – а і прийняв їх за жіночі («Книга рекордів України»).