Валентин Чемерис: Сини змієногої богині

Такий собі українським варіант міфу про циклопів. Тепер песиголовцями називають людей, що втратили кращі риси і людську породу, недолюдків, виродків. Тож і лайка є така заклята: а щоб тебе песиголовець взяв (згламав).

«Тисячі співплемінників тижнями і місяцями тягнулися безконечним ланцюжком до місця поховання, несучи землю в мішках і корзинах, поганяли коней (возили ще й возами у дерев’яних коробах, що їх везли воли. – В. Ч. ), запряжених у волокуші, які тягли землю. Її висипали на могилу вождя і йшли за новою ношею. Земляний горб поступово ріс, досягаючи іноді величезних розмірів – до 20 і більше метрів у висоту і сотень метрів в окружності» (І. Брашинський).

Як захоплено писав один з російських істориків, «мільйони людей з усіх кінців нашої країни і з найвіддаленіших куточків земної кулі, приїжджаючи в Ленінград (тепер Санкт-Петербург. – В. Ч. ), направляються на широку набережну Неви до величної будови Зимового палацу, де в сотнях залів розмістилися найбагатші зібрання світового мистецтва і культури – Ермітаж. Тут, серед інших численних шедеврів, незмінну увагу привертають скіфські старожитності. Таким багатим зібранням античних ювелірних витворів не володіє жоден музей у світі. Довго стоїш як заворожений перед скляними вітринами із скарбами скіфських царів, вражений красою і витонченістю золотих і срібних виробів. Перед деякими речами установлені великі лупи – інакше неможливо роздивитися найтонші деталі золотих прикрас, іноді просто не віриться, що їх могла створити людина, яка жила дві тисячі років тому».

Ах і ох! Хоча все так, все правда. Шкода тільки, що біля луп не висять в Ермітажі таблички з написами про те, що всі ці скарби, принаймні переважна їх більшість, вивезені (по суті, викрадені) з України і серед білого дня присвоєні та виставлені – навіть з лупами! – у російському Ермітажі. Хай би про те довідалися «мільйони людей з усіх кінців…» і в тім числі – «з найвіддаленіших куточків земної кулі».

Існує думка деяких вчених, що в Чортомлику поховано саме Атея. Справді, це найвищий і найбагатший курган степової Скіфії, до того ж поки що єдиний серед аналогічних пам’яток, який найбільше відповідає даті загибелі Атея. Кістяк головного небіжчика належав людині дуже похилого віку. Чому б і нам не припустити, що Атея поховано в Чортомлику, а в Товстій Могилі, найближчій до нього і за відстанню, і за змістом – його наступника, сина чи брата?

Із розповідей Бориса Мозолевського:

– Всі назви скіфських курганів не скіфські, місцеві. Ось, приміром, рили ми курган, а він не мав місцевої назви, потрібно було назвати цифрою. Але для цього сила-силенна узгоджень потрібна. З Києвом і Дніпропетровськом (курган розкопували на території Дніпропетровської області. – В. Ч. ). Аби потім не було розбіжностей у цифрах. Ось я й вирішив дати курганові назву – Денисова Могила. Як місцеву. З нами в експедиції працюють шахтарі-пенсіонери. Не завжди кваліфікованих робітників знайдеш для такої роботи. Денис Якович Бондаренко з 1969 року в експедиціях (мова велася у 1986 році. – В. Ч. ). Без нього якось і експедиція не експедиція. Ну, й назвав я курган на його честь.

Хоч скарби Солохи і вразили світ, але наступного року почалася Перша світова війна (1914), потім відомі події в Росії, що перетворили все на розбрат, руїни і розруху (1917), затим – громадянська війна, коли було не до шедеврів із скіфських поховань. Вивчення їх почалося лише через чотири десятиліття.

Розділи з історичного роману Валентина Чемериса «Ольвія».

До цієї епохи відносяться найбагатші скіфські кургани, в тому числі й розкопана в 1971 році Б. Мозолевським Товста Могила. Правляча верхівка зосередила у своїх руках величезні цінності. Скіфські царі використовували всі методи ідеологічного впливу, в тому числі і легенду про походження скіфів від змієногої богині (дочки Борисфена) і Геракла. На підставі цього прадавнього передання встановлювалося божественне походження царів Скіфії.

До речі, Атей писав Філіппу Македонському:

«Ти маєш владу над македонцями, навченими воювати з людьми, а я – над скіфами, які можуть боротися з голодом і зі спрагою».

Вислів Т. Г. Шевченка.

Ольвія в перекладі з грецької мови означає «щаслива».