Кузьма Катаєнко - Живі зустрінуться

Вона довго сиділа, похиливши голову,

До двору зазирнула знайома бабуся. Докоряла:

— Чому ти, моя голубко, тут сидиш? Я чекала-чекала тебе й сама прийшла. Ти мені до серця припала. Ходімо, я вже й вечерю зварила.

— Дякую, бабусю, а тільки з цього двору нікуди не піду.

— Чому так?

— Умовилися тут з нареченим зустрітися. Чекаю...

— І довго будеш чекати?

— А хоча б усе життя, бабусю.,.

— А як же ви умовилися, давно?

— Коли чонівці захопили станицю. Я в цій хаті ночувала. Тут він ускочив до хати, ховався від Улагая. Умовились після бою зустрітися. Я оце першою прийшла.

Бабуся похитала головою:

— Довго ж тобі доведеться чекати його...

Наталя жваво кинулася до старої, вхопила за руки.

— Бабусю, ви щось знаєте?

— Знаю, голубко, знаю.

— Невже знаєте? Ну, скажіть...

— Бачила я того хлопця.

— Бабусю, рідненька, розкажіть. Не таїть.

— Бачила його після бою коло цієї хати. Лежав поранений. Страшно дивитися на хлопця. Обірваний, обгорілий. А Катерина лікувати почала. Знала такі мазі. Не одного врятувала...

— Живий, живий. Так чому ж не ждав?

— Він ждав, дівчино, ще як ждав... Спочатку тут, на цьому місці лежав. Три дні лежав, не давався, щоб кудись віднесли. Над ним шатро нап'яли. Вусатий такий, козачина завидний, теж поранений, охороняв його, а всі друзяки його ходили по станиці, дівчину шукали. Високу, чорноброву, косату. Тільки не знайшли її. Ні серед, живих, ані серед мертвих. Потім його силою понесли на пароплав. Не давався, та повезли...

— А куди? Куди ж його повезли, бабусю?

— Пароплави на Катеринодар рушили. Поранених до лазарету покладуть...

Наталя підвелася.

— Ну, тоді й моя путь-доріжка туди. Всі лазарети обійду, а його знайду.

— Тільки поспішай, голубко. Він не такий плохий, щоб довго по лазаретах лежати. Його мигом спровадять до станиці на домашнє лікування.

— До станиці? Ой бабусю, я ж не знаю, якої він станиці. Що ж його робити, бабусю?

— — Чудно буває на світі... Дивні діти твої, господи, — хрестилася бабуся. — Тільки один його друг на стіні цього дому написав був, звідки той герой та як його прізвище. Бачила сама той напис. Але вчора заявилася господарка цієї хати — куркулиха. Заходилася та й позатирала всі написи. Злюща баба. А Катерина знала станицю, ім'я знала. Просив її той козарлюга вусатий. Говорив, як прийде, мовляв, дівчина тая, почне питати, скажіть їй, де нашого Іванка шукати.

— Іванко! — видихнула Наталя. — Іванко!..

— Еге ж, Іванко.

— Бабусю, рідненька, пригадай станицю. Ой, пригадай...

— Ні, ні, дівчино. Не пригадаю. Не чула я бід Катерини про тую станицю. Хто ж знав, що з нею таке станеться. А ти не сумуй. Головне — живий... А живі — зустрінуться. Приїде він сюди, а я йому розповім, де тебе шукати. Всім розкажу про таку велику любові Уся станиця буде знати. Приїде він, то кожен розповість йому.

— А чи приїде?..

Приїде. Як таке віддане серце та не шукати? Сто коней загонить, а тебе знайде. Відпочинеш нічку в мене, ранком підеш на Катеринодар.¶

Сканування і розпізнавання Symargl

ЧОН — частини особливого призначення, залишається в російському написанні.

Паштармики — дерев'яні вила, пристосовані для роботи на току.

Генерал Климович — колишній головний поліцай царського уряду, особистий приятель Врангеля. Був у нього за начальника особової розвідки та контррозвідки.

КАТАЕНКО КУЗЬМА ФИЛИППОВИЧ

ЖИВЬІЕ ВСТРЕТЯТСЯ. Роман

Издательство «Радянський письменник» (На украинском языке)

Редактор І. Є. Кравченко Художник В. Д. Сергєєв Художній редактор Г. С. Ковпаненко Технічний редактор О. К. Бишенко Коректор В. П. Зуб

Здано на виробництво 1.ХІ 1974 р. Підписано до друку 20.11 1975 р. Папір № 3. Формат 84Х108І/32. 7 фіз.- друк. арк., 11,76 ум.-друк, арк., 12,55 обл.-вид. арк. БФ 28128. Тираж ЗО 000. Зам. 3740. Ціна о оправі 51 коп.

«Радянський письменник», Київ, бульвар Лесі Українки, 20, Одеська книжкова фабрика республіканського виробничого об'єднання «Поліграфкннга» Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах видавництв, поліграфи та книжкової торгівлі, вул. Дзержинського, 24.

У видавництві «Радянський письменник» вийшли з друку нові твори українських письменників:

Автомонов П. Каштани на спомин. Роман.

Авраменко О. Солодка чара гіркоти. Повісті, новели, нариси.

Борзунов С. Здрастуй, Дніпре! Повісті.

Бузько Д. Домна. Повість.

Білкун М. Церемоніальний марш. Оповідання, бувальщини, повість.

Безорудько В. Привид Чорного острова. Пригодницький роман.