Олександр Шалімов - Зустріч з тиранозавром

© http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література

Переклав з російської С. ЛИТВИН

Малюнки В. ЛЕЖАНСЬКОГО

Містер Леслі Бейз критично розглядав фотографію.

— Якщо це не шахрайство, тобто не хитрий фотомонтаж, — сказав він, простягаючи мені знімок, — то це повинно зацікавити вас…

— Ми зробили експертизу, — поспішно вставив секретар.

Я мовчки розглядав знімок. Потвора була заввишки щонайменше сім метрів. Вона стояла на задніх ногах, спираючись на гігантський хвіст. Величезна паща з довгими конічними зубами була напіввідкрита. Передні лапи, озброєні кігтями, довгими, немов криві кинджали, притиснуті до грудей. В маленьких круглих очах застигла ненаситна лють. Поряд валялися понівечені останки носорога. Загиблий гігант здавався роздавленим щуреням коло готової до стрибка потвори.

— Це, безперечно, новий вид тиранозавра, що якимсь чудом зберігся до наших днів, — мовив я, кладучи фотографію на стіл.

— Вам видніше, як назвати, — пробурчав містер Бейз. — Адже ви професор зоології?

— Палеонтології, — поправив я.

— Тим більше. То візьметесь розшукати красеня і доставити в один з моїх звіринців?

— Боюсь, що це — важке завдання…

— Тому я й звернувся до вас, містер…

— Турський, — підказав секретар.

— Саме так… містер Турський. Ви, здається, бували в Центральній Африці?

Я ствердно кивнув.

— Де й коли?

— Я працював у верхів’ях Голубого Нілу під час другої світової війни. Був і в інших місцях…

— А потім?

— Довго розповідати. Зараз викладаю палеонтологію хребетних у…

— Знаю. За живого тиранозавра я вам плачу… двісті тисяч доларів. За шкуру і скелет — сто тисяч. Повернетеся ні з чим — не одержите ні гроша. Всі публікації тільки через мої видавництва. Жодного інтерв’ю, жодної фотографії на сторону. Згодні?

Я відповів, що подумаю.

— Вирішуйте зараз же! І пам’ятайте: якщо відмовитесь, ви нічого не чули і не бачили цього знімка.

— Експедиційні витрати?

— Назвете необхідну суму.

— Згоден.

— Ол райт. Договір підпишете сьогодні ж. Персонал експедиції підберете в Конго. Європейців — мінімум. Ніхто не повинен знати мети поїздки. Хай думають, що це звичайна експедиція за рідкісними тваринами. Виїзд через два тижні…

Я спробував перебити його.

— Повторюю, рівно через два тижні. Мої агенти — у вашому розпорядженні. З вами вирушить моя людина Персі Вуфф. Це непоганий хлопець. У нього надійне око і чавунні кулаки. Він буде вашим заступником. Все.

— Фотографію ящера дозволите взяти з собою?

— Одержите копію. Але не забувайте про умови…

— Це абсолютно новий вид тиранозавра, — промовив я, підсуваючи до себе знімок. — Треба придумати для нього хорошу назву, і як тільки ми знайдемо хоча б його зуб…

— К бісу зуб! Мені необхідний цілий тиранозавр. Цілий! Живий або в крайньому разі мертвий.

— Звичайно, — погодився я. — Але, щоб охрестити його, досить і зуба. Як вам подобається видова назва — Tyrannosaurus beizi? Непогано звучить, правда?

Містер Леслі Бейз не чекав цього. В думці я спробував поставити себе на його місце: звісно, приємно, якщо твоїм ім’ям назвуть найстрашнішу з потвор, які будь-коли населяли Землю. Однак містер Леслі Бейз знову похмурнішав і забарабанив пальцями по столу. Я чекав, що він викладе нову серію умов, адже договір ще не був підписаний. Але він з невластивим йому сумнівом у голосі раптом спитав:

— А чи не може видова назва тиранозавра бути подвійною?

Я не зразу второпав, куди він хилить, і обережно відповів, що в окремих випадках назва виду може складатися з двох частин.

Він засяяв.

— В такому разі хай разом з моїм прізвищем до неї ввійде ім’я дружини.

— Чиєї дружини?

— Моєї, звичайно, — образився містер Бейз. — Її звуть Ритою.

— Чудово, — сказав я. — Отже — Tyrannosaurus beizi ritas. Вирішено. До речі, я складатиму кошторис на три сезони. За тиранозавром, можливо, доведеться ганятись кілька років. Перший сезон — тільки пошуки. Полювання на ящера почнеться в другому сезоні. Третій — резервний.