Кузьма Катаєнко - Живі зустрінуться

— Панасе, не забороняй свободи, — налягав Каденець.

Запанувала тиша. Всім хотілося почути, як Калінін зіб'є

пиху Каденцеві.

— Ну, зараз ти наш, Михайле Івановичу, станичник. Про нас, станичників, повинен дбати. Скажи нам, які будуть пільги та привілеї? Як буде з хлібом?

Плечі Калініна розправились, а в голосі забриніли крижані нотки:

— Скажу відверто: хліб треба державі здати. В цьому питанні нікому, навіть рідній матері, пільг не дам. Хліб потрібен державі для перемоги над ворогом.

Майдан так притих, що чути було, як дихає Калінін.

— Після перемоги — справа інша. Допоможу рідній станиці. Дуже допоможу. Станиця велика, то треба побудувати школи, щоб ваші діти були освіченими, лікарню, електростанцію побудуємо, водогін з артезіанською водою. Держава дасть кредити на плуги та сіялки, а колективам — трактори, молотарки. Ситцю, сатину, шовку та іншого краму буде завезено в крамниці. А що торкається хліба, то закон у нас один для цілої держави. Всі перед ним однакові у правах і обов'язках. Хліб треба здати...

На коші шестеро коней ходило по току, тягнучи важкі катки з сірого вапняку. За ними пара коней тягла велику соломотерку. Правив Пилипко, а менші брати й сестри Іванкові сиділи за ним, тримаючись один за одного. У всіх щасливі личка. Луняка, мати і Татарка настеляли пшеницю по току. Старий Тимошенко, два його сини, Рева і регент Бугай сиділи в затінку скирти, грали в підкидного. Побачивши Іванка, кинули карти, підвелися. Тимошенко ще здалеку крикнув:

— Ну, як там? Станиця бунтує? Босота ще не втекла до Ростова?

— Станиця спокійна, — Іванко не поспішав із відповіддю. — Козаки не бунтують. До ЧОНу записалось чимало. Збираються іти на Врангеля.

Та-а-ак... Виходить, уже знають... Погано. Ну, доповідай, хлопче, кого бачив.

— А нікого не бачив. Усі заарештовані. Один Каденець на волі. До станиці прибув Калінін, то Каденець просив привілеї для станиці.

— Калінін? — перепитав Тимошенко. — А чого його лиха година принесла до нас? Що йому в Немирівській треба?

— Допомагає Жалобі козаків проти Врангеля гуртувати. Розповідає, як гарно буде жити після перемоги, його в козаки приписали.

Почувши таке, Тимошенко схопився за голову.

— В козаки? А бий тебе сила божа на такому слові. Істинно сказано, що кого хоче бог покарати, так зразу розум відбере. Наші немирівці завжди були придуркуваті, а зараз і зовсім з глузду з'їхали. Ба, що вчинили! Мабуть, йому ще і пай землі нарізали в сотню-другу десятин?

— Ні, про землю балачок не було. Обіцяли хату простору збудувати.

— Хату?! Дивись, які щедрі. Хату простору. А пільги станиці, привілеї великі дав?

— Ніяких...

— Хоч це добре, — зітхнув Тимошенко. — А Каденець дурень, хоча й із законами носиться. Треба гвинтівки! Ну, а що Калінін казав? Скільки гармат, війська сюди кинуть?

Іван витяг з пазухи листівку, подав:

— Читайте, тут все написано.

Тимошенко відсахнувся.

— Я — читати більшовицьку брехню? Не варто зір псувати!

Листівку швидким рухом перехопив Татарка.

— Е, Степане, листівку треба читати. Вона може багато сказати.

Він розправив папір.

— Надруковано червоними літерами. Такими великими, що незрячий прочитає... Так, так. Значиться, звертається московська влада до селян, робітників та козаків.

Його штовхнув під руку Бугай.

— Читай, раз узявся. Все читай.

Татарка обпік Бугая поглядом, але нічого не сказав, почав читати:

— «До зброї!

Товариші робітники та всі чесні громадяни!

Ворогам трудового люду ненависна Радянська влада,

Вони знову хочуть перетворити Кубань на поле кривавої громадянської війни. Останній ставленик контрреволюції — чорносотенець барон Врангель — погнав на Кубань свої банди...

14 серпня білогвардійське військо висадилося коло Приморсько-Охтарської. Вся увага Радянської Росії була звернена на боротьбу з білогвардійською Польщею, а частини нашої армії були зайняті ліквідацією біло-зелених банд, тому вони й не встигли підійти близько, аби швидко й рішуче дати відсіч врангелівському десантові... Зараз ужито всіх заходів, аби ліквідувати прорив, розгромити білогвардійські банди та скинути врангелівський десант у море... Але все ж таки небезпека є... Вони знову хочуть мобілізувати робітників, селян та козаків, зробити з них гарматне м'ясо контрреволюції... Так не бувати такому, товариші!

Об'єднаємося навколо органів Радянської влади, щоб дати відсіч золотопогонникам!

До зброї!

Ідіть до лав Червоної Армії, аби боротися за Радянську владу, за право жити і влаштовуватися без генералів, капіталістів та поміщиків.