Люсі Мод Монтгомері - Енн з Острова

Забула розказати, що сталося того дня, коли сюди з’явився новий священник. У житті не бачила нічого смішнішого. Я сказала Марілла: «Якби Енн була тут, ото б вона посміялася». Навіть Марілла сміялася. Він, знаєш, дуже низенький, товстенький, з кривими ногами. Отож сюди забрела стара свиня пані Гарісона – та, що велика – ввірвалася на подвір’я і залізла на задню веранду, а ми не бачили, тоді якраз у двері зайшов священник. І тут свиня хотіла втекти, але не мала кудою, хіба поміж його криві ноги. Він маленький, свиня велика, і так вона його й підхопила й понесла. Поки ми з Маріллою вибігли, його капелюх полетів в один бік, а ціпок в інший. Ніколи не забуду цю картину. А бідна свиня перелякала до пів смерті. Я більше ніколи не зможу читати уривок Біблії про свиней, які бігли по схилу в море, не уявляючи при цьому свиню пана Гарісона, яка несла вниз пагорба того священника. Свиня, напевно, подумала, що нечистий замість того, щоб в неї вселитися, її осідлав. Добре, що двійнят там не було. Їм би не пішло на користь побачити священника в такій делікатній ситуації. Якраз перед тим, як вони дісталися до струмка, священник чи то зіскочив, чи впав. Свиня помчала через струмок, як божевільна, і втекла в ліс. Ми з Маріллою побігли вниз і допомогли священнику підвестися й обтруситися. Він не постраждав, але дуже розізлився. Він чомусь вирішив, що винні ми з Маріллою, хоч ми йому й сказали, що свиня не наша й дошкуляє нам дошкуляє вже ціле літо. Крім того, чому він йшов через чорний хід? Пан Аллан такого ніколи не робив. Нескоро ми знайдемо такого, як пан Аллан. Але немає злого, щоб не вийшло на краще. Більше ми й сліду тої свині не бачили, і здається мені, що вже й не побачимо.

В Ейвонлі все тихо і спокійно. У Зелених Дахах не так самотньо, як я думала. Хочу цієї зими почати шити нову ковдру. Пані Сілас Слоан має новий візерунок в яблука.

Коли мені хочеться чогось цікавого, я читаю про суди за вбивство в тій бостонській газеті, яку мені присилає племінниця. Раніше я її не читала, але вона дуже цікаві. Сподіваюся, Енн, ти туди ніколи не поїдеш. Штати – жахливе місце. Але дівчата тепер так роз’їжджають по світу – страхіття. Мені це нагадує те, як сатана швендяв сюди-туди в Книзі Йова. Я хочу сказати, що не думаю, що це від Бога.

Деві поводиться добре, відколи ти поїхала. Одного дня він не хотів слухатися, і Марілла покарала його, змусивши весь день носити фартух Дори, а тоді він пішов і порізав всі Дорині фартухи. Я його за це відшмагала, а він взяв і заганяв мого півня до смерті.

У моєму будинку поселилися Макферсони. Вона чудово дає собі раду з господарством, дуже старанна. Повиривала всі мої лілії, бо каже, що через них сад має неохайний вигляд. Томас їх висадив, коли ми одружилися. Її чоловік здається приємним, але вона ніяк не може перестати бути старою дівою.

Не вчися понад міру й не забувай вдягати зимову білизну, коли похолодає. Марілла дуже за тебе переживає, але я їй кажу, що ти маєш куди більше здорового глузду, ніж я колись думала, і все в тебе буде добре».

Лист Деві починався скорботно.

«Люба Енн, будь ласка напиши й скажи марілі не прив’язувати мене до поручнів моста, коли я йду ловити рибу, хлопці з мене сміються. Без тебе тут страшенно самотньо, але в школі весело. Джейн ендрюс суворіша за тебе. Я налякав пані Лінд ліхтарем з гарбуза минулої ночі. Вона страшно злилася, бо я ганявся за її когутом по подвірю, поки той не впав мертвий. Я нехотів, щоб він впав мертвий. Цікаво, від чого він вмер, Енн. Вона кинула його у велику каструлю, а могла продати панові Блеру. Пан Блер дає 50 сентів за доброго когута. Я чув, як пані Лінд просила священика молитися за неї. Цікаво, що вона зробила такого поганого, Енн. Я маю повітряного змія з чудовим хвостом, Енн. Мілті болтер розказав мені вчора в школі цікаву історію. Вона правдива. Старий Джо Моузі і Леон грали в карти одної ночі минуло тижня в лісі. Карти лежали на пеньку, а тоді прийшов великий чорний чоловік, білший за дерева, схопив карти і пеньок і зник з шумом, як улар грому. Бюсь об заклад вони налякалися. Мілті каже, що чорний чоловік то був старий гаррі. Цікаво, Енн, чи то він. Пан кімпбел зі спесервілю дуже хворий і має лягати в лікарню. Маріла каже, йому треба їхати в божевільню. Він думає, що в нього всередині змія. Як це, мати всередині змію, ен? Я хочу знати. Пані лоренс бел теж хвора. Пані лінд каже, що її єдина біда це те що вона забагато думає про свої нутрощі».

– Цікаво, – сказала Енн, складаючи листи, – що б пані Лінд подумала про Філіпу.