Юрій Єрмолаєв - Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).

Здесь есть возможность читать онлайн «Юрій Єрмолаєв - Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1989, ISBN: 1989, Издательство: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», Жанр: Детская проза, Детские приключения, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Що не кажіть, а бути п'ятикласником зовсім не те, що вчитися у четвертому класі. Особливо тоді, коли вам доручено шефство над другокласниками. Але як завоювати авторитет у цих впертих жовтенят? Може, показати їм, як ходять на руках? Чи навчити повзати по-пластунськи? А що як створити таємну організацію? Втім, не менш важливо, щоб тебе поважали ровесники. А для цього непогано б вміти завести чужий автомобіль або організувати шкільний театр, ну, хоча б плигнути далі за всіх. Словом, важка це справа — завоювати авторитет. А як цього досягти, ви і дізнаєтесь з повісті Ю. Єрмолаєва «Таємні шефи» та «Шкільних історій» Я. Раннапа.

Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання). — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Якщо ми підсвідомо хотіли цим справити враження на фотографа, то треба сказати, що своєї мети ми досягай на всі сто. Герберт двічі поворушив губами, аж поки спромігся на голос:

— Повний абзац! — сказав він.— Я випадаю в осад!

Такої дивної манери розмовляти він навчився од свого брата, який навчався в ПТУ в місті Тарту.

Герберт підійшов, помацав наші стрічки й здивувався:

— А чому я про це нічого не знав?

Ми чомусь і не подумали одразу розповісти йому про все.

— Відірвалися від мас, товаришу Зіммерманн,— дорікнув йому Еймар.

— Ай-яй-яй!

— Нічого довкола себе не помічаєте, шановний! — прогув Туртс з висоти свого зросту.

Навіть тихий Мюргел щось промекав на адресу Зіммерманна — ось до чого може довести нашого брата самовдоволеність!

— Оце тобі на! — відказав фотограф і знову повідомив, що він випадає в осад.

Фотографувалися в саду серед яблунь. Усі ми стояли на лижах з палицями в руках, на обличчях — піонерське завзяття. Розшукати оратора Кусті не було ніякої можливості: шостий клас приймав гостей — молодіжну бригаду льонофабрики, то він позичив нашу знаменитість на цей захід.

Отож ми вирішили зробити фото без знака оклику. А потім Еймар сказав, що роль Кусті може добре виконати сам Герберт, оскільки фотоапарат має автоматичний затвор. Головне — одвертати обличчя у той момент, коли затвор клацає. Тоді ніхто не добере, що на знімку не Кусті, а Герберт.

Так ми й зробили. І позаяк ми вже були на лижах, то пішли кататися з гори. Червоні нагрудні стрічки лишилися в Еймара. Не знадобилися вони й наступного дня. Колгосп виділив школі коней, і після уроків ми їздили ними по торф. Потім настав день, коли в клубі йшов новий пригодницький фільм, і ми не могли думати ні про що, крім фільму. А ще наступного дня ми якось дали Кріймв'яртові умовити себе піти на озеро, щоб грати в хокей.

Якщо відверто, за цими клопотами ми геть забули про свою агітбригаду. Та незабаром нам про це нагадали. Та ще й як!

Ми з Еймаром мали за звичай щоранку по дорозі до школи заходити на пошту. Ми не передплатили газет додому, хоч і отримали на це гроші. Але додому газети приходили аж на обід. А на пошті можна було купити їх ще до дев'ятої години.

Вранці у п'ятницю ми, як водиться, увійшли до відділення зв'язку й наблизилися до облавка з пресою. Тут наші очі трохи не вилізли з орбіт. З першої сторінки свіжої районної газети на нас дивилися шестеро юних лижників. Це було не що інше, як наша агітбригада, бо на грудях у лижників чітко читалися слова: «12 лютого всі на вибори Верховної Ради Естонської РСР!»

— Чорт забирай! — не стримався Еймар. Лаявся він дуже рідко.

Над знімком було написано великими літерами: «Зробіть, як ми!»

Внизу можна було прочитати, що старші піонери Тарістеської восьмирічної школи вирішили, що справа їхньої честі — допомогти передвиборній агітроботі. Нещодавно тут створили агітбригаду, яка вирушатиме у свої рейди на лижах. Таким чином для юних агітаторів стануть досяжними засніжені лісові хутори. У кінці статті було сказано, що на сьогодні юні агітатори вже виступили перед чотирмастами виборцями.

Ми перезирнулися, потім знову втупили очі в газету. Справді, так і написано.

— Пропали літа молодії! — сказав Еймар.— Хіба ми не знали, що Зіммерманів синок — бандит пера?!

Ми справді якось забули про головне хобі Герберта, і це було з нашого боку непростимою дурістю.

Середульший син Зіммерманів був кореспондентом одночасно п'яти газет. Герберт писав не так, як, наприклад, Марта Йиесаар з нашого загону, котра повідомляла редакцію «Сяде» про важливі події у класі, причому до тонкощів описувала свої особисті почуття. Герберт робив свою справу діловито-офіційно. Чорновики він писав іноді просто на уроці, а потім передруковував на машинці у фотоательє.

Він посилав замітки про те, що на гастролі в Тарісте приїздив театр «Угала» з міста Вільянді, що на будівництві ткацького цеху фабрики закінчили мулярні роботи, що колгосп «Койт» отримав картоплезбиральні комбайни нової системи і що у Меері Силки з сусіднього радгоспу народилися трійнята. Звідки він брав інформацію — це була його таємниця. Іноді такі повідомлення вміщували під рубрикою «Короткі вісті» або «Кореспонденти повідомляють». Тоді Герберт вирізав свою замітку й наклеював її в альбом. Траплялося також, що якесь його повідомлення з'являлося на сторінках одразу кількох газет. Після цього наш приятель отримував з редакцій листи, у яких ішлося про те, що тов. Зіммерманн порушив журналістську етику і віднині його відлучають від сім'ї робкорів газети. Тоді Герберт витримував паузу в кілька місяців, а потім діяв за принципом: «Хто старе пом'яне, той лиха не мине», і почав свою кар'єру знову. Але тепер наш приятель таки впоров дурницю.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).»

Обсуждение, отзывы о книге «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x