Юрій Єрмолаєв - Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).

Вчитель Кясперс, за звичкою, кладе на стіл годинника з відкритою срібною кришкою, розгортає свій знаменитий записник і веде поглядом по партах. Усе — як завжди, і не як завжди, Яан Туртс на останній партії високо піднімає руку.

Це не розрахунок на випадковість, як то вважає Юхан Салу. Туртс — великий психолог, він наперед вирахував, що подумає вчитель.

Улюблене заняття вчителя Кясперса — вгадувати по обличчях учнів, хто з них не вивчив уроку. І зараз він міркує собі так:

«Овва! Ну-ну! Туртс підняв руку! Думає, я так і повірю, що він усе вивчив, і не викличу його до дошки...»

У класі вчитель Кясперс часто сміється внутрішнім сміхом чи то пак подумки. Сміятися з учнів вголос — цього він собі ніколи не дозволяє. То й зараз Кясперс довго і всмак сміється у глибині своєї душі.

«Ех, Туртсе, Туртсе! — потішається подумки вчитель.— Чи ж я тебе не знаю! Коли б ти справді зібрався відповідати, то до останньої миті гортав би підручник!»

Ще б пак, вчитель Кясперс має неабиякий досвід. Навіть відмінники перед відповіддю пробігають очима по сторінці. Такі вже вони, діти. Сумніваються вони у своїй пам'яті.

Вчитель ще трохи потай сміється і... припускається помилки, як це іноді трапляється з людиною, що, певна свого вміння читати чужі думки, недооцінює такої здатності в інших:

— Сьогодні піде й розкаже нам про умовні рефлекси Туртс,— лагідно каже Кясперс.

Рвучко, як морський перископ, піднімається над партою Туртс. Ось він востаннє підморгнув Юханові й Таммекяндові і закрокував до місця свого тріумфу.

— Великий російський вчений Павлов зробив для людства велике відкриття...— переможно почав Туртс. Але що то було за відкриття, сказати не зміг: його слова потонули б у галасі, що саме зчинився. Клас і вчитель Кясперс цієї миті опинилися на порозі іншого відкриття. Юхан Салу і Таммекянд енергійно вовтузяться під парною. Надто рано Юхан витяг півня з кошика, і той зробив з Юхановими штаньми те, що й півням не личить. Юхан боїться, що це може повторитися, і хоче зіпхнути півня на коліна Таммекяндові. Не дивно, що в метушні мішок, яким був накритий цей наочний посібник, сповз. Коли асистенти завважили те, було вже пізно. Збуджений Герман рвонувся, змахнув крильми і за мить опинився на підвіконні. Звідти він злякано косує на учнів, що сидять, пороззявлявши роти.

Од такої халепи у Туртса змокрів лоб. Він хотів утертися, та замість хустинки витяг з кишені берет. І ту умовний рефлекс, відкритий Павловим, востаннє показує свою силу. «Ку-ку-рі-ку-у!» — щосили горлає півень і зневаживши страх, кидається з другого поверху, як прірву.

Після уроків Юхан Салу прийшов до колгоспної контори. Зараз він крутить у руках пензлик і задумливо поглядає на великий аркуш ватману, що лежить на столі. Той аркуш має стати афішою: в неділю 24 листопада рільнича бригада зустрічатиме в клубі Кадріпяев [18] Кадріпяев — Катеринин день — естонське народне свято. Нині в цей день віншують тих, хто відзначився на осінніх польових роботах. (Прим. перекладача.) , у програмі свята... і так далі.— Ціла низка слів, які треба гарно розмістити на папері.

У конторі панує пообідня тиша. Обліковець Мійя випросила собі відгул. Голова, як завжди, мотається між зерносховищем і новою фермою. Тільки бухгалтер Радамес ліниво рипить пером.

Юханові Салу й раніше доводилося писати оголошення. І всі ці діаграми, графіки та інша наочна агітація в конторі — теж його робота. «Від кожного — за здібностями»,— приказує голова, посилаючи по Юхана щоразу, коли треба знову щось намалювати.

Юхан підпер ватман книжками і відступив на крок. Межи його брів залягла вертикальна зморшка. Ця зморшка у Юхана завжди свідчить або про те, що він не може знайти відповіді на якесь запитання, або про те, що йому щось дуже набридло. Останнє має місце й зараз. Набридло писати оголошення, скупо відміряючи сантиметри, завжди однаково заповнювати їх. Щось таке чого він не може назвати, протестує в ньому проти цієї одноманітності. Ну чому головне слово тексту обов'язково повинне стояти посередині, підперізуючи аркуш, наче пояс. Чому б не написати слово «карнавал» з лівого боку аркуша — згори вниз? Ця думка знову й знову повертається до Юхана. І дедалі більше подобається йому. Вимогу організаторів вечора прийти до клубу в масках і бути готовими виступати з музичними або танцювальними номерами він напише дрібними літерами у правому кутку. Час початку і таке інше — теж. Навіщо писати це крупно, коли слово «карнавал» впадатиме у вічі і, як магніт, вабитиме підійти до афіші поближче. Таким чином на аркуші лишиться доволі вільного місця. Юхан Салу вже знає, як його використати.