Меґ Кебот - Щоденники принцеси

— Тату, це бабуся, це вона розповіла все Керол Фернандес, а не містер Джаніні.

— Я знаю, — відповів він нещасним голосом.

— Ти знаєш ! — я ледь не впала. — Ти знаєш і нічого мені не сказав?

Він такий:

— Міє, у нас із твоєю бабусею дуже складні стосунки. Це означає, що він її боїться. Гадаю, що я не можу його звинувачувати. Це ж його вона зачиняла в підземній в’язниці й узагалі.

— Ну, — сказала я, — тобі слід вибачитися перед мамою за те, що ти сказав про містера Джаніні.

Він так собі змучено відповів:

— Знаю.

Тоді я:

— Ну, то що? Вибачишся?

А він:

— Міє…

Це він сказав уже сердито. Я зрозуміла, що як на один день я вже зробила досить хороших учинків, і поклала слухавку.

Після цього містер Джаніні взявся допомагати мені робити домашку. Сьогодні на Т і О я весь час думала про те, що до мене заговорив Джош Ріхтер, і майже не звертала уваги на Майкла, який хотів допомогти мені з алгеброю.

Мабуть, я розумію, чому мамі подобається містер Джі. З ним класно дивитися телек. Він не загарбує пульт, як робили деякі колишні мамині хлопці. І йому, здається, взагалі не подобається спорт.

Десь за півгодини до того, як я пішла спати, передзвонив тато і попросив дати мамі слухавку. Вона пішла до кімнати з ним поговорити, а коли вийшла, то мала са мовдоволений вигляд, а її обличчя неначе промовляло: «Я ж тобі казала».

Я б так хотіла розповісти Лілі про те, що Джош Ріхтер зі мною розмовляв.

БОЖЕ МІЙ!!!

ДЖОШ ІЗ ЛАНОЮ ПОРВАЛИ!!!

Чесне слово. Вся школа про це гуде. Джош порвав з нею вчора ввечері після тренування. Вони вечеряли у «Хард-рок кафе», і він попросив повернути йому каблучку!!! Це приниження Лани сталося під бюстгальтером із двома загостреними конусами, який пошив Готьє для Мадонни.

Я б навіть найлютішому ворогові такого не побажала. Цього ранку, як на диво, Лани не було біля Джошевої шафки. Потім я побачила її на алгебрі: її очі були червоні й напухлі, а волосся вона майже не розчесала, навіть не вимила. Її довгі панчохи сповзли і зібгалися складками на колінах. Ніколи не думала, що коли-небудь побачу Лану Вайнбергер у такому жахливому стані!!! Перед початком уроку вона розмовляла по мобілці з магазином «Бергдорфс» і умовляла їх узяти назад сукню, яку вона купила для танців, присвячених розмаїттю культур, але вже повідрізала цінники. Потім на уроці Лана сиділа і величезним чорним маркером зафарбовувала слова «Місіс Джош Ріхтер», які вона понаписувала на обкладинках своїх книжок.

Це мене страшенно пригнітило. Я від розпачу ледь могла перемножити цілі числа.

Я Б ХОТІЛА:

1. Мати розмір бюстгальтера 36D [30] У Європі цей розмір відповідає розміру 80D. .

2. Шурупати в математиці.

3. Бути учасницею відомої у всьому світі рок-групи.

4. Досі дружити з Лілі Московіц.

5. Бути новою дівчиною Джоша Ріхтера.

Ви просто не повірите, що зараз трапилося. Я ховала свій підручник з алгебри у шафку, і у цей час Джош Ріхтер діставав зі своєї зошит з тригонометрії, а потім так собі звичайно сказав:

— Слухай, Міє, з ким ти завтра танцюєш?

Що й казати: лише від того, що він взагалі до мене заговорив, я мало не знепритомніла. До того ж він сказав це так, наче збирався запросити мене на побачення. Мене ледь не знудило. Точно кажу. Мені справді стало погано, але якось по-доброму погано.

Я так думаю.

Якимось чином мені вдалося спромогтися на слово:

— Ні з ким.

А потім він такий (я не жартую):

— А чому б нам не піти разом?

О БОЖЕ!!! ДЖОШ РІХТЕР ЗАПРОСИВ МЕНЕ НА ПОБАЧЕННЯ!!!!

Я була в такому шоці, що хвилину не могла нічого вимовити. Боялася, що задихнуся, як тоді, коли побачила документальний фільм про те, як з корів роблять гамбургери. Я лише стояла і дивилася на нього (він такий високий!).

Потім сталося дещо смішне. Якась маленька частинка мого мозку — єдина, котра ще могла думати після того, що Джош сказав, — пискнула: «Він запрошує тебе лише тому, що ти принцеса Женовії».

Серйозно. На секунду мені так здалося.

Потім інша частина мого мозку, набагато більша, сказала: «ТО Й ЩО?»

Може, він запрошує мене тому, що поважає мене як людину, і хоче ближче мене знати, і, хтозна — може, я йому трошки подобаюся.

Таке могло бути.

Отже, та частина мозку, яка про все це думала, змусила мене легковажно кинути: