Меґ Кебот - Щоденники принцеси

Тіна, не відриваючи карих очисьок від ріжка, що стирчав з літери «А» на Ланиних грудях, взяла тацю і пішла за мною. А за Тіною пішов охоронець. Клянуся, він сміявся.

Коли я і Тіна проходили повз столик, де зазвичай сидимо ми з Лілі, я помітила, що Лілі дивиться на мене, роззявивши рота. Вона, очевидно, все бачила.

Гадаю, тепер вона змінить свій діагноз: я не нерішуча. Іноді я ще й яка рішуча.

Не впевнена, але мені здалося, що коли ми з Тіною та її охоронцем вийшли, з-за столика придурків пролунали оплески.

Думаю, я на крок від самопізнання.

Боже мій. Я в такій халепі. Нічого такого зі мною раніше не бувало!

Я сиджу в кабінеті директорки!

Точно кажу. Мене викликали до директорського кабінету через те, що я пхнула горіхове королівське морозиво в Лану Вайнберґер!

Я мала б здогадатися, що вона донесе на мене. Вона така стукачка.

Мені трохи лячно. Я ще ніколи в житті не порушувала шкільних правил. Я завжди була дуже чемною дитиною. Коли черговий по школі прийшов на урок Т і О з перепусткою до директора, я й гадки не мала, що він прийшов по мене. Я сиділа з Майклом Московіцем. Він говорить, що я неправильно віднімаю і неохайно записую числа, коли позичаю. І що в мене немає нормального конспекту з алгебри, бо я його пишу в першому-ліпшому зошиті, який потрапить мені під руку. А треба записувати все в одному зошиті.

Ще він каже, що я не вмію зосередитись.

Але я не змогла зосередитися тому, що ще ніколи не сиділа так близько з хлопцем! Звісно, я розумію, це ж усього лише Майкл Московіц. Я постійно з ним бачуся, і я йому ніколи не подобалася, бо я дев’ятикласниця, а він старшокласник, і я найкраща подруга його меншої сестри — принаймні колись була.

Але все одно він хлопець, гарненький хлопець, навіть якщо він і брат Лілі. Було справді важко зосередитися на відніманні, бо я внюхувалася в його такий чисто хлопчачий запах. А ще він іноді брав мою руку в свою, забирав у мене олівця і говорив:

— Ні, не так, Міє, треба ось як.

Звісно, я ще й тому не могла зосередитися, бо постійно думала про те, що на нас дивиться Лілі. А вона не дивилася. Тепер, коли вона бореться з лиховісними проявами расизму в наших краях, у неї немає часу на таких маленьких людей, як я. Вона сиділа за великим столом з усіма своїми прибічниками і вигадувала, як ще можна викрити Хо. Навіть дозволила Борису вийти з підсобки і допомогти.

Ти ба, як він схилився над нею. Досі не уявляю, як Лілі могла стерпіти, щоб його худа скрипальська ручка-цурпалок сперлася на спинку її стільця. До того ж він досі не виправив светра.

Отже, мені можна було не хвилюватися, що нас з Майклом хтось побачить. Тобто, звісно, він не клав руку на спинку мого стільця. Хоча один раз, під столом, його коліно торкнулося мого. Я ледь не вмерла — так це було добре.

Потім прийшла та ідіотська перепустка до директорки з моїм ім’ям.

Цікаво, виженуть мене чи ні. Можливо, якщо мене виженуть, я зможу піти до іншої школи, де ніхто не знає, якого кольору моє волосся було раніше і що ці нігті несправжні. Було б непогано.

ВІД СЬОГОДНІ Я:

1. Думатиму перед тим, як щось зробити.

2. Намагатимусь бути доброю, незалежно від того, як мене виводять із себе.

3. Казатиму правду, окрім тих випадків, коли це може образити чиїсь почуття.

4. Триматимусь якнайдалі від Лани Вайнбергер.

Ух. Директорка Гупта зараз мене прийме.

Не знаю, що мені робити. Мені призначили покарання: тиждень залишатися після уроків у школі. Плюс наказали ходити на додаткові заняття з містером Джі, плюс — на уроки принцеси з Grandmère.

Сьогодні я прийшла додому аж по дев’ятій. Хоч щось у моєму житті все-таки має бути добре?!

Тато лютий, як вовк. Він каже, що буде судитися зі школою. Мовляв, ніхто не має права карати його дитину за те, що вона захищала слабшого. Я сказала йому, що директорка Гупта може. Вона все може. На те вона й директорка.

Не можу сказати, що я її звинувачую. Я ж не вибачилася або щось таке. Директорка Гупта мила жінка, але що вона могла вдіяти? Я визнала, що таки винна. Вона сказала мені, що я маю вибачитися перед Ланою і заплатити за чистку її светра. Я відповіла, що заплачу за светр, але не вибачатимуся. Директор Гупта подивилася на мене з-під своїх біфокальних окулярів [28] Біфокальні окуляри — окуляри, в яких скельця складаються з двох частин: верхньої — щоб дивитися на далеко розташовані предмети, нижньої — на близько розташовані. і мовила: