Меґ Кебот - Щоденники принцеси

Зараз вона була як ніколи схожа на мопса.

Я хотіла взяти слова назад. Але я не взяла, бо знала, що вона права: мені дійсно треба стати наполегливішою.

Тому я сказала:

— Мені вже в печінках сидить, що ти постійно мені вказуєш. Цілий день мама, тато, бабуся і вчителі кажуть мені, що робити. І я не хочу, щоб ще й мої друзі мною командували.

— Ого! — знову сказав Майкл. Тепер я точно знала, що його вразили мої слова.

— У тебе що, — поцікавилася Лілі, звузивши очі, — якісь проблеми ?

А я:

— Знаєш що? Ніяких проблем у мене немає. Це в тебе якісь проблеми. Великі проблеми зі мною. Але знаєш що? Я їх вирішу. Я йду. І знаєш, ніколи не мала бажання допомагати тобі з цією ідіотською справою «Хо Гейт». Хо класні люди. Вони нічого поганого не зробили. Тому я не розумію, навіщо обливати їх брудом. До того ж, — я відчинила двері, — волосся в мене не жовте .

І пішла. Навіть дверима хряснула, хоч і легенько.

Я чекала ліфт і сподівалася, що Лілі вийде і вибачиться перед і мною.

Але вона не вийшла.

Я прийшла додому, прийняла ванну і вляглася у ліжко з пультом і Товстим Луї, який є єдиною людиною, що сприймає мене такою, яка я є. Я думала, може, Лілі подзвонить і вибачиться, але вона не подзвонила.

Я не збираюся вибачатися, доки вона не вибачиться.

І знаєте що? Хвилину тому я подивилася у дзеркало і подумала, що зачіска в мене не така вже й погана.

Вона досі не дзвонила.

Боже мій. Мені так соромно. Якби я могла зникнути. Ви не повірите, що трапилося щойно.

Я виходжу з кімнати поснідати, а за столом сидять мама та містер Джаніні і їдять млинці.

Містер Джаніні був у футболці й сімейних трусах!! А мама в своєму кімоно!!! Коли вона мене побачила, то мало не похлинулася апельсиновим соком. А потім сказала:

— Міє, а ти чого тут? Я думала, ти заночуєш у Лілі.

Якби ж то. Якби я не вирішила вчора бути наполегливою, то залишилася б у Московіців і ніколи б не побачила містера Джаніні у трусах. І жила б повноцінним і щасливим життям, якби не він.

А він би не побачив мене у яскраво-червоній фланелевій нічнушці.

Як я зможу тепер ходити на додаткові заняття?

Це так жахливо. Якби ж я могла подзвонити Лілі, але, гадаю, ми зараз у сварці.

Ну добре. Щойно мама прийшла до моєї кімнати і сказала, що містер Джаніні ночував на канапі. Поїзд, яким він зазвичай їде додому, в Бруклін, зійшов з колії, і кілька годин його мали ремонтувати, тому вона запросила його залишитися в нас переночувати.

Якби я досі дружила з Лілі, вона б, напевно, сказала, що мама бреше, аби компенсувати травму, яку вона завдала моєму сприйняттю її як істоти материнської, а тому несексуальної. Таке Лілі каже завжди, коли чиясь мама проводить з кимсь ніч, а потім про це бреше.

Хоча мені краще вірити в мамину брехню. Єдиний спосіб узагалі колись скласти алгебру — це повірити в мамину брехню. Інакше я ніколи не зможу сконцентруватися на багаточленах, якщо знатиму, що чоловік, який переді мною, не тільки запихав свого язика в мамин рот, а й, можливо, бачив її голою.

Після того, як прийшла мама і набрехала мені, я вдяглася і вийшла на кухню зробити собі сніданок. Треба ж було щось поїсти, бо мама не принесла мені сніданок в кімнату, як я її попросила. Навпаки, вона спитала:

— За кого ти себе маєш? За принцесу Женовії?

Вона, певно, вважає, що це смішно до істерики, а насправді — зовсім не смішно.

Коли я вийшла з кімнати, містер Джаніні був уже одягнений. Він намагався приколюватися з приводу того, що сталося. Мабуть, у подібних випадках тільки так і роблять.

Спершу мені було не дуже смішно. Але потім містер Джі почав говорити про те, як було б прикольно побачити деяких людей зі школи імені Альберта Ейнштейна в піжамах. Наприклад, директорку Гупту. Містер Джі думає, що вона вдягає на ніч чоловіковий футбольний реглан і спортивні штани. Я почала хихикати, уявивши директорку Гупту в спортивних штанях. Б’юся об заклад, кажу, що місіс Гілл вдягає дамський халат, такий гарненький, з пір’ячком та іншими прибамбасами. Але містер Джі думає, що місіс Гілл швидше любить фланель, а не пір’я. Звідки він знає? Він і з місіс Гілл зустрічався? Для нудного чоловіка з тисячею ручок у кишені на сорочці він надто спритний.