Меґ Кебот - Щоденники принцеси

Я впевнена, вони не дозволять мені взяти кота. Принаймні не такого, як Товстий Луї, що важить двадцять п’ять фунтів і їсть панчохи. Він до смерті перелякає всіх фрейлін.

О Боже, що ж мені робити?

Якщо про це дізнається Лана Вайнберґер, я труп.

Звичайно, я не могла ховатися в будиночку з пінгвінами все життя. Врешті-решт вимкнули світло і сказали, що зоопарк зачиняється. Я сховала щоденник і пішла за всіма іншими. У центрі я сіла на автобус і поїхала додому. Там, я була впевнена, на мене чекав величезний втик від мами.

Але я і гадки не мала, що втик буде від двох моїх батьків одночасно. Це вперше.

— Де ти була, молода леді? — поцікавилася мама.

Вона сиділа за кухонним столом з татом, і між ними лежав телефон.

Одночасно з нею тато сказав:

— Ми страшенно хвилювалися за тебе!

Я думала, що вони почнуть читати мені моралі, але вони хотіли знати лише, чи зі мною все гаразд. Я запевнила їх, що все гаразд, і вибачилася за те, що повелася з ними, як Дженіфер Лав Х’юїт у фільмі «Чудова п’ятірка». Сказала, що мені просто потрібно було побути на самоті.

Я дійсно боялася, що вони накинуться на мене, але вони не накинулися. Мама хотіла примусити мене з’їсти суп-лапшу, але я не схотіла, бо він був з яловичиною. А потім тато хотів послати свого шофера до суші-бару «Нобу», щоб той купив там морського окуня, а я йому:

— Та ну, тату, я добре почуваюся, просто хочу спати.

Потім мама торкнулася мого лоба, бо думала, що я захворіла. Через це я знову ледь не заплакала, і, гадаю, тато впізнав цей вираз мого обличчя з «Плази», бо раптом сказав:

— Гелен, дай їй спокій.

Це ж треба, вона так і зробила. Я пішла до ванної, зачинила двері й довго-довго парилася в гарячій ванні, потім натягла на себе свою улюблену піжаму, таку прохолодну, з червоної фланелі, знайшла Товстого Луї, який ховався під канапою (він не дуже полюбляє мого тата), і лягла в ліжко.

Я ще довго чула, як на кухні розмовляли мама й тато. Татів голос гримів, мов грім, і нагадав мені голос капітана Пікарда з фільму «Зоряний шлях: нове покоління».

У тата взагалі багато спільного з капітаном Пікар- дом. Ну, він білий, і лисий, і править маленьким наро- диком.

Хоча є одне «але». Капітан Пікард завжди все робить на «ура», а у випадку з татом сумніваюся, що для мене все складеться найкращим чином.

Сьогодні, коли я прокинулася, за моїм вікном туркотіли голуби, що живуть на пожежних сходах. На підвіконні лежав Товстий Луї — ну, не зовсім весь Товстий Луї, а те, що вмістилося, — він лежав і спостерігав за ними. Світило сонечко, і я прокинулася вчасно, так що мені не довелося по триста разів вимикати будильник. Я прийняла душ і навіть не порізала ноги, коли голилася, на дні шафи відкопала найменш зім’яту блузку і ще пристойно розчесала волосся. У мене був хороший настрій. Була п’ятниця . П’ятниця — мій улюблений день, окрім суботи і неділі. П’ятниця завжди означає, що попереду два дні — два дивовижних, розслаблюючих дні — коли моєму життю не заважає алгебра.

А потім я зайшла на кухню і побачила маму, на яку падало рожеве світло. Вона була вдягнена у своє найкраще кімоно і готувала французькі тости з яєчного порошку, а не з нормальних яєць. Хоча відтоді, як я дізналася, що яйця не запліднені й що з них не можуть вилупитися курчата, вони теж входять до моєї вегетаріанської дієти.

Я вже хотіла було подякувати їй за те, що вона про мене так піклується, аж раптом почула шурхіт.

Це за столом у їдальні сидів мій ТАТО в костюмі (ну, чесно кажучи, він сидів тільки за столом, бо в нас немає їдальні, але яка різниця) і читав «Нью-Йорк Таймз».

Уявляєте, в костюмі . О сьомій ранку.

І тут я згадала. Як я могла забути.

Я ж принцеса .

О Боже. І весь мій хороший день пішов коту під хвіст.

Побачивши мене, тато такий:

— А, Міє.

Ну, починається. Коли він говорить: «А, Міє», це означає, що зараз будуть моралі.

Він обережно згорнув газету і поклав на стіл. Мій тато завжди згортає газети обережно, вирівнюючи всі краї. Мама такого ніколи не робить. Вона зазвичай зминає сторінки, розпорошує їх і кидає на канапу або біля туалету. Це бісить тата і, мабуть, є ще однією причиною, чому вони не одружилися.