Лізелотта Вельскопф-Генріх - Сини Великої Ведмедиці

Старий все ж таки найчесніший з усіх, незважаючи на його чудернацькі погляди.

Сміт наказав відчинити ворота. Поволі розсунув вартовий важкі стулки. Більшість раурайтерів і солдатів з'юрмилися біля них. Дехто сів на коней, які були напохваті і виїхали за ворота, щоб на всякий випадок відрізати шлях індійцеві. Кілька чоловік стало біля бійниць в частоколі, але зробили це неохоче і лише за суворим наказом майора, бо думали, що з цих сторожових постів вони не зможуть взяти участь у стрілянині. Адже червоношкірий мав виїхати крізь ворота.

Вождь, певно, і собі підготувався, але так, що ніхто нічого не зрозумів. Рушницю у шкіряному чохлі він спробував прикріпити до волосяної петлі на загривку жеребця. Призначення цієї петлі Адамс знав дуже добре: індійці користувалися нею, вправляючись у мистецтві верхової їзди. Особливо вона полегшувала їм бокове звисання з коня. Жеребець, здається, не погодився з такими заходами вершника. Він неспокійно замотав головою, заграсував, забив непідкованими копитами у тверду землю і, зрештою, спробував вхопити рушницю зубами. Але це йому не вдалося, бо вуздечка рвонула його морду назад. Він здибився і став прямо, як свічка. Індієць і кінь являли собою видовище, що примусило забитись швидше серце кожного вершника. Мустанг вивернув очі і, сердито. блискаючи білками, прищулив вуха. Це не віщувало нічого доброго.

Гиканням і лайкою супроводили чоловіки це хвилююче й захоплююче видовище. Усі вони були добрими вершниками, і немало хто з них за мирного часу, ще пастухами, вмів об'їжджати диких коней і завойовував призи на великих змаганнях з верхової їзди. В них пробудився спортивний інтерес і почуття товариськості вершників прерій, коли вони побачили, як майстерно вправляється вождь з конем. Без стремен, лише міцно стиснувши ногами боки тварини, сидів він на своєму жеребці, що здибився і вишкірив зуби, наче розлючений тигр.

Біля самих воріт буланий раптом повалився на землю. Вершник спритно встиг одскочити. Увесь напружившись, він пригнувся, чекаючи моменту, коли підніметься вже зовсім оскаженілий жеребець, бо під час падіння його ударила прив'язана до загривка рушниця. Ось несамовитий диявол зірвався на ноги. Та тієї ж миті вершник уже сидів на його спині.

Солдати і раурайтери чекали, що дакота зараз же пронесеться крізь ворота, і прицілились. Але мустанг, мов вихор, помчав знову на задній двір і там, не знаходячи виходу, шалено закружляв по колу. Здавалося, вершник втратив над ним владу. Кінь поніс, і ніхто не сумнівався, що він спробує втекти крізь відчинені ворота в прерію. Раурайтери, збившись докупи, утворили щільну стіну, щоб на всяк випадок затримати індійця, коли той втікатиме. У Адамса майнула думка, що, певно, непокоїла й інших: видовище здибленого коня і спритного вершника, який намагався його приборкати і щойно впав перед очима у всіх, справді було лише хитрим маневром, з якого індієць хотів скористатися, щоб повним галопом прорватися крізь ворота.

Прищулившись, солдати прикипіли очима до прицілу і поклали палець на спуск курка.

З вишки почувся вигук, скоріше якийсь дивний звук, ніж слово. Що це — здивування, переляк, радість чи пересторога? Певно, на задньому дворі щось скоїлось. Тупотіння копит стихло. Може, кінь звалився разом з вершником? Вартові біля частоколу, яким було видно задній двір, в один голос скрикнули, і ту ж мить за будинком коменданта знову почувся шалений галоп. Показався жеребець без вершника. Мов вітер, вилетів він крізь ворота і, легко прорвавши загороджувальний цеп раурайтерів, понісся у вільні прерії. Вершники зараз же повернули коней і погналися за буланим. Оглушливо тупочучи, мчали вони за ним з розпущеними ласо. Але ні прокльони, ні ласо вже не могли наздогнати коня, що, не маючи на собі вершника, залишив далеко позаду своїх переслідувачів.

— Віслюки, — почувся каркаючий голос Томаса, і лише тепер Адамс помітив, що обидва брати стоять біля нього.

Знову пролунав крик з вишки, за ним постріл і знову крик. Джім перехилився з вишки, ніби хотів кинутись униз.

— Дивіться! — закричав він. — Індієць у воді. Через стовпи перескочив!

Солдати і раурайтери у дворі аж заревіли від несподіванки. Вартові біля частоколу прицілилися і дали кілька залпів у напрямі річки. За наказом майора переслідувачі мустанга повернулись назад і подалися на розшуки індійця в річці. Адамс прожогом кинувся сходами на вишку д Джіма.

— Чоловіче! — гукнув він до нього. — Що тут скоїлося? Як вдалося червоношкірому перескочити через частокіл?