Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Потім було безсмертне гагарінське «Поїхали...».

А народну пісню «Заберемось в комиші» радянські космонавти виконували перед кожним стартом.

Хрущов міністру оборони Маршалу Радянського Союзу Малиновському в слухавку:

- Родіоне Яковичу, ти мене чуєш?

- Чую, Микито Сергійовичу, здорові будьте!

- Родіоне Яковичу, хлопець-же летить!

- Летить, Микито Сергійовичу!

- А чому старший лейтенант?

- А ким же йому бути?

- Та ти подумай! Перший! У космосі!

- Ну, так я йому капітана присвою!

- Який на хрін капітан!

- Добре. Нехай буде майором. Наказ зараз підпишу.

- Ну і жлоб же ти, Родіоне Яковичу.

А в ефірі Левітан:

- Говорить Москва. Говорить Москва. Працюють усі радіостанції Радянського Союзу! Московський час 10 година 2 хвилини. Передаємо повідомлення про перший у світі політ людини в космічний простір. 12 квітня 1961 року в Радянському Союзі виведено на орбіту навколо Землі перший у світі космічний корабель-супутник «Восток» з людиною на борту. Пілотом-космонавтом космічного корабля-супутника «Восток» є громадянин Союзу Радянських Соціалістичних Республік пілот майор Гагарін Юрій Олексійович...

І йому на орбіту о 10 годині 18 хвилин капітан В.І. Хорошилов відкритим текстом:

- «Кедр», я - «Весна». Товаришу майоре, як самопочуття?

Відповіді не було. На цьому зв'язок з космічним кораблем обірвався.

Головний конструктор ракетно-космічних систем Корольов Сергій Павлович сидить за столом, опустивши голову. Спустошення повне й абсолютне. Корабель повинен був вийти на орбіту на висоті 230 кілометрів, його винесло на 327. Це не катастрофа. Це щось близьке до неї. Зрозуміло, що приземлиться він не в розрахунковій точці. Це не страшно. Знайдемо. Тільки б під час гальмування понесло б його до землі, а не у зворотний бік. Тільки б не у зворотний. І щоб потім приземлився. Щоб тільки приземлився. Океан хвилювань позаду. Океани попереду.

Понесло кульку крутити відразу у всіх площинах. Крутить майора, немов у американській пральній машині на виставці в Сокольниках. Налилися руки і ноги не свинцевою, але уранової вагою, потьмяніло світло в очах, голова ледве не тону важить, як кам'яне ядро від Цар-гармати. То й дивись відірветься.

Раптом полегшало. Раптом свист та полум'я бордове за шторкою ілюмінатора. Шторка закрита, але бордовий відсвіт все одно по краях проступає. Летить кулька, немов зірочка, що з неба зірвалася. Збоку, напевно, гарно виглядає. Вибили заряди кришку люка, гримнула катапульта, вилетів майор з космічного корабля, немов корок з пляшки шампанського. З шурхотом розгорнувся над ним помаранчевий, як і він сам, купол, ляснув, повітрям наповнившись, трусонув майора.

І відчинила планета свої обійми.

Хрущов головному конструктору Корольову в слухавку:

- Молодець! Ну, молодець! Коли відправляємо наступного?

- У серпні.

- За якою програмою?

- Можна зробити один оберт, як сьогодні. Тоді він приземлиться на території Радянського Союзу, приблизно там, де злетів. Або політ на добу. Тоді після 17 обертів він опиниться в тому ж місці, що й після одного оберту.

- Давай добу! Давай 17 обертів!

Юрій Гагарін і Сергій Корольов у Сочі (1961 рік).

Британський дипломат захоплення стримати не міг:

- Де ви знайшли такого хлопця? З такою пролетарською біографією, з таким аристократичним княжим прізвищем, з такою голлівудською посмішкою?

Замість відповіді представник Державного комітету з науки і техніки при Раді Міністрів СРСР громадянин Пеньковський сунув йому тугий пакет:

- Передайте уряду Її Величності.

У пакеті крім пачки документів була записка: «Зустріч у Лондоні. 20 квітня. 18:00. Від входу на станцію метро «Ланкастер Гейт» я йду за годинниковою стрілкою навколо готелю «Ланкастер». Той, хто зустрічає, нехай іде у зворотному напрямку. Його загальні ознаки: зелений капелюх, окуляри, в лівій руці парасолька. Точний знак: перстень із синім каменем на правій руці. Нехай іде за мною. Запасна зустріч за тих же умов наступного дня. Алекс».

Через два з половиною роки, 20 вересня 1963 року, виступаючи на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, президент США Джон Кеннеді знову заявив: «Чому перший політ людини на Місяць повинен бути справою міждержавної конкуренції? Навіщо потрібно Сполученим Штатам і Радянському Союзу, готуючи такі експедиції, дублювати дослідження, конструкторські зусилля й витрати?» Кеннеді пропонував послати на Місяць «не представників якоїсь одної держави, але представників обох наших країн».