Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

На те був побудований розрахунок Сєрова і Пеньковського: миттєво без зайвих слів передати й відійти. Потім через пару тижнів зустріти та поцікавитися: ну як подаруночок?

Можна таке питання й не ставити. Отримавши такий пакет і відправивши його за інстанціями, будь-який дипломат негайно отримає наказ розшукати того, хто настільки важливе повідомлення передав. І налагодити контакт. І попросити його якимось чином виїхати за межі Радянського Союзу. Для серйозної розмови на безпечній території.

Якщо дипломат чимось і ризикував, то тільки до моменту, поки не потрапив у стіни рідного посольства. Посольство - це шматочок іншої країни в Москві. Посольство недоторканне. Напад на посольство - це напад на саму країну. З усіма наслідками.

Як тільки документ потрапив до посольства, залишається запакувати його в дипломатичний багаж. Не подумайте, що документи особливої важливості пересилають в конвертиках. Зовсім ні. Вони залишаться в сейфах розвідувальної організації, яка діє під прикриттям посольства. Сейфи ці особливі. Знаходяться вони в бетонних бункерах. У разі небезпеки треба зірвати запобіжник і все всередині згорить в кисневому струмені, не залишивши навіть попелу.

Для відправлення важливих документів у розвідувальні структури документи знімуть на спеціальну плівку з особливим рецептом проявлення. Якщо хто-небудь сторонній спробує її проявляти, зображення пропаде. Непроявлені плівки укладають в особливий контейнер з кислотою. Контейнер зовсім невеликий, він поміщається в портфелі, а портфель прищіпають до руки дипломатичного кур'єра.

Дипкур'єри та їх багаж теж недоторканні. Напад на дипкур'єра рівноцінний нападу на посла, тобто на країну, яку він представляє. Крім усього іншого, дипломатичні кур'єри озброєні. Вони можуть дати відсіч нападникам. Це їх право і привілей. Крім того, якщо виникне загроза вантажу, кур'єру слід лише натиснути на кнопку, і кислота всередині контейнера знищить плівки. А самі документи в цей час будуть зберігатись у сейфах посольства. Якщо виникнуть сумніви в достовірності отриманих документів, то найпростіше надіслати в посольство експертів, і вони на місці підтвердять сумніви або розвіють їх.

Отже, дипломату, який отримав пакет, потрібно тільки дійти до посольства...

І документ здати.

А там хай начальство розбирається.

Але він отриману пачку в посольство не здав. Він приніс пачку додому. Наступного дня він носив пачку з собою. Потім ще тиждень. І ще один.

Через два тижні питання Пеньковського: ну як подаруночок? І відповідь обережного дипломата: я, знаєте, не шпигун. Заберіть свої папери.

На цьому роботу можна було згортати.

Дипломат міг забути портфель з документами в таксі. Або у сквері на лавці. А люд у нас пильний. Віднесли б конвертик куди слід. І це - смертний вирок змовникам: і Сєрову, і Пеньковському. Був би розкритий і Головний маршал артилерії Варенцов. Документи були такого калібру, що тих, хто має доступ до них, можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Знайшли б усіх. І швидко.

- Що будемо робити, товаришу полковнику?

- Будемо пробувати, товаришу генерале армії.

Загибель Головнокомандувача Ракетних військ стратегічного призначення Головного маршала артилерії Недєліна 24 жовтня 1960 року сплутала карти багатьом. У тому числі - ракетникам. Запуск людини в космос був перенесений з грудня на січень, потім - на лютий, потім - на березень.

Керівники Збройних Сил Радянського Союзу ніколи не приховували того факту, що полковник ГРУ Олег Пеньковський діяв не з власної ініціативи, а за наказом свого вищого керівництва. «Військово-історичний журнал», орган Міністерства оборони РФ (1992 рік, № 8, стор. 69) повідомляє:

Пеньковський отримав завдання під виглядом службовця Державного науково-технічного комітету увійти в довіру московської агентури американської або англійської розвідки.

Газета «Красная звезда», Центральний орган Міністерства оборони РФ, 29 січня 1997 року уточнює, хто саме поставив Пеньковському таке завдання - начальник Головного розвідувального управління Генерального штабу Герой Радянського Союзу генерал армії Сєров Іван Олександрович:

Адже саме він запровадив Пеньковського в Держкомітет з науки і техніки з більш ніж дивним завданням під виглядом службовця управління зовнішніх відносин увійти в довіру московської агентури американської або англійської розвідок.