Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

20 січня 1961 року Джон Фіцджеральд Кеннеді прийняв присягу і вступив на посаду президента США. У своїй інавгураційній промові новий президент звернувся до Радянського Союзу: «Давайте разом досліджувати космос...»

У цей час Радянський Союз уже запустив перший у світі штучний супутник Землі, першим доставив на Місяць вимпел з гербом Радянського Союзу, першим здійснив обліт Місяця і доставив на Землю знімки її невидимого зворотного боку. Радянський Союз готував запуск першої у світі людини в космічний простір.

Про ці слова нового президента США негайно доповіли Хрущову. Той тільки криво посміхнувся. Зрозуміло, заклик залишився без відповіді.

23 березня 1961 року під час тренування загинув космонавт Валентин Бондаренко. Хлопцеві було лише 23 роки. Про це, зрозуміло, преса не повідомляла. В цей час був призначений остаточний термін першого польоту людини в космос - квітень 1961 року.

Юрія Олексійовича упакували в скафандр. Шолом білий, космічний комбез помаранчевий, черевики чорні. Краса.

На твір мистецтва після його завершення завжди збоку глянути треба. А раптом в останній момент помітиш якийсь недолік.

Оглянули людину: красень! Ну, все. Готовий. Лети!

- Стій! - Кричить головний конструктор Корольов. - Стій.

- Що не так, Сергію Павловичу?

- Не можна в такому вигляді людину в космос відправляти!

- Чому не можна?

- Та ви на нього помилуйтеся! На кого схожий?

- Як на кого? На першого космонавта планети Земля!

- Дзузьки! Року не минуло, як наші славні зенітники першою ракетою збили американський розвідувальний літак U-2. Пілота-шпигуна Паверса спіймали, судили й посадили. Так от, нашого першого у світі космонавта в його помаранчевому вбранні від американського пілота-шпигуна не відрізниш. Приземлиться на парашуті, а п'яні селяни в патріотичному екстазі його на вила піднімуть.

- Ох ти. І справді. Треба терміново зірку червону на шолом присобачити.

«На кого схожий? На американського пілота-шпигуна! Терміново намалювати зірку на шоломі!»

- Як ти її присобачиш?

- Намалювати!

- Художника! Художника сюди!

Ну де ви на космодромі перед польотом людини в космос, перед найпершим польотом у світі, просто перед стартом, коли все вже готове, художника знайдете? Немає там місця художникам!

Але у нас уміють. Коли захочуть.

Тут же художника трохи не за волосся притягли: ось він, поганець, у комірчині грівся!

Окинув Сергій Павлович художника оцінювальним поглядом: миршавий якийсь. Ну, вже хай. Який є.

- Фарби де?

- Ось вони!

- Пензлі?

- З собою.

- От і давай, просто на шоломі, просто зараз намалюй зірку! Та скоріше, людині до зірок летіти пора.

- Не буду.

- Чого «не буду»?

- Малювати не буду.

- Я тобі дам: не буду! Я тобі покажу Кузькіну мать! Чому не будеш?

- Людина в космос летить. Найперша! Фотографією його століттями й тисячоліттями нащадки на всіх континентах милуватися будуть. І на його скафандрі - крива зірка! Не може художник ось так без трафарету просто на шоломі, який вже на людину надягнений і тому ворушиться, чітко зірку намалювати. Не може!

- Так. Справи.

- А якщо написати Се-Се-Сер?

- Пиши!

Зірку зобразити не вийшло, написали «СРСР» - тепер можна летіти.

Гагарін, Маршал Радянського Союзу Москаленко, головний конструктор «Чудової сімки» Корольов на космодромі Байконур 12 квітня 1961 року перед стартом.

Тому, хто страждає на клаустрофобію, в космонавти краще не записуватися. Старшого лейтенанта Гагаріна сповили в катапультованому сидінні, немов мумію дохлого фараона. Ув'язнили, немов у в'язницю, в міцну кулю, замкнули, - не вибратися. В цьому стані чекати, поки завершиться підготовка до пуску. Якщо гримне - то все. А гримнути дуже навіть може. Ще не минуло й півроку з того моменту, як просто тут поруч, на 41-му майданчику, 24 жовтня 1960 року за 13 хвилин до першого старту згорів наш новітній міжконтинентальний балістичний Виріб 8К64.

Є про що подумати старшому лейтенанту. Головний конструктор Корольов уже запустив у космос сім влучних таких куль, але без людини на борту.