Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Всю ніч, день і ще ніч, підбадьорюючи себе кавовими порціями, генерал перебирав теки, відклавши спочатку два десятки, вибравши з них п'ять і, нарешті, залишивши тільки одну.

Отже, кандидат є. Полковник ГРУ Пеньковський Олег Володимирович. Кадровий артилерист. Закінчив військове училище. У 20 років - перша війна, страшна війна з Фінляндією. Незабаром, слідом за нею, - війна з Німеччиною. У 25 років - командир 51-го гвардійського винищувально-противотанкового артилерійського полку. Простіше кажучи, смертник. Протитанкова артилерія - це ті хлопці з гарматами, яких ставлять на шляху прориву танкового клину. Пеньковський вижив. Груди в орденах: Олександр Невський, два Червоні Прапори, Вітчизняна війна першого ступеня, Червона Зірка. Після війни - дві військові академії. В тому числі - абсолютно таємна Військово-дипломатична, кузня кадрів ГРУ. В 31 рік - полковник. Працював за кордоном, на дуже відповідальній посаді - резидента ГРУ в Туреччині. Це генеральська посада. Офіційне прикриття - військовий аташе. Це теж генеральська посада. Пеньковський одночасно займав дві генеральські посади, працював за двох генералів, але залишався полковником. У званні полковника застряг на десять років. На війні давно був би генералом, але в мирний час таким рідко дають хід: під начальство не підлаштовується, занадто стійко відстоює свою думку. Таким тільки на війну, тільки там вони розкривають свої здібності повністю. Тільки туди вони рвуться. Туди такому й дорога.

ПЕНЬКОВСЬКИЙ ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ (1919-1963).

Завдання надзвичайної складності - знайти людину, яка змогла б попередити Америку... Та ні ж! Не Америку! Попередити планету Земля про небезпеку. Небезпека не в тому, що у Хрущова багато ракет, небезпека якраз і полягає в тому, що ракет, здатних вразити Америку, у Хрущова в той момент не було! Від того, що їх не було, безладний Хрущов вирішив грати надувними м'язами. Він вирішив блефувати. А це - загроза всьому. Це загроза життю планети.

Так невже начальнику ГРУ генералу армії Сєрову було важко знайти людину, яка віддала б своє нікчемне життя заради порятунку людства?

Насмілюсь доповісти: важко.

На людях і смерть красна. Легко йти на смерть, коли вся рота бачить твій самогубний подвиг. А начальнику ГРУ генералу армії Сєрову Івану Олександровичу треба було знайти таку людину, яка зважилася б піти на самогубний подвиг, про який ніхто ніколи не повинен дізнатися.

Охочих увічнити ім'я своє - греблю гати. А ось віддати життя і зробити подвиг, про який ніхто не повинен дізнатися, готовий зовсім не кожен. Ба більше, тут не тільки загроза смерті. У разі провалу людина, яка рятує планету від загибелі, буде оголошена зрадником і зганьбить ім'я своє навіки.

Тому вирішили так: начальник ГРУ генерал армії Сєров Іван Олександрович шукає відповідну людину, і командувач ракетних військ і артилерії Сухопутних військ Головний маршал артилерії Варенцов Сергій Сергійович теж шукає. Потім вони зустрінуться, кожен представить свого кандидата, і вдвох виберуть кращого.

Сєров вибирав свого, Варенцов - свого.

І ось вони зустрілися. У кожного в руці - тека з особистою справою.

Сєров пояснив, що кращим для цієї справи буде Пеньковський Олег Володимирович: фронтовик, відбивав атаки «Пантер» і «Тигрів», встояв, після війни потрапив у військову розвідку, показав себе з кращого боку, працював за кордоном, в Туреччині, країні з дуже важкою агентурною обстановкою, був полковником, але справлявся одночасно з двома генеральськими посадами, особисто хоробрий, принциповий, не зловживає спиртним, зразковий сім'янин. Головне - це солдат, який не задумуюючись піде в бій і на смерть, якщо цього зажадає військовий обов'язок. А хто в тебе?

Розкрив Головний маршал артилерії Варенцов свою теку:

- Мій кандидат не гірший за твого, знаю його особисто з часів війни, він теж полковник, теж з протитанкової артилерії, його і звуть так само - Пеньковський Олег Володимирович.

В 1960 році особлива комісія переглянула особові справи трьох з половиною тисяч пілотів-винищувачів ВПС, ППО і ВМФ. З цих тисяч відфільтрували 347 кандидатів. З кожним вели серйозну роботу. Першу розмову починали запитанням:

- Ви хотіли б літати на нових літальних апаратах?

- Це на яких же?

- На нових.

- А які висоти і швидкості?