Володимир Горбулін - Хроніки передбачень - 2006–2017

Від народження він має найбільший скарб – Мудрість.

Його незмінна і незрадлива подруга – Логіка, яка завжди суперничає з Інтуїцією. Ці дві дами – Логіка й Інтуїція – ведуть безперервну жорстку боротьбу. Він вважає, що інколи інтуїція його зраджує, але це не так. Просто логіка діє спритніше і вправніше.

Його кращий друг – Гумор, а незмінний супутник – Артистизм.

Він з дитинства ніколи не дивиться під ноги, його очі завжди шукають неба або зазирають за обрій.

Його спогади схожі на прискорювачі космічних ракет, а кожна з думок – на потужний орбітальний корабель. Але водночас він вміє прощатись із минулим, вміє «давати йому спокій».

Він вміє жити сьогоденням, але його головний герой – Майбутнє.

Він – Володимир Павлович Горбулін.

Здається, що ще за два роки до того як у щотижневику «Дзеркало тижня» з’явилась перша стаття В.П. Горбуліна (2001 р.), Юлія Володимирівна Мостова вже дещо знала наперед. Втім, це не дивно, бо, з одного боку, аналізуючи сьогодення, вона і як журналіст, і як головний редактор завжди «тримає під прицілом» день завтрашній, а з іншого – вона вже у 1999 році в один з найскладніших моментів життя Горбуліна [1] Юля Мостова. Болівар не виносить обох. 1999 р. https://zn.ua/ARCHIVE/bolivar_ne_vynosit_oboih.html не лише гостро і відверто змалювала його політичний бекграунд, але і віртуозно просканувала його як особистість:

Для декого Володимир Горбулін був великим і могутнім Гудвіном, для декого – ідеологом усіх інтриг, і для дуже малого числа людей він був людиною, зшитою з комплексів.

Володимир Горбулін завжди був одинаком, і не виключено, що до такого поняття як «команда» він ставився з тією ж гидливістю, як до поняття «зрівнялівка». Але це не завадило йому за п’ять років до невпізнанності змінити очолювану ним службу.

… незважаючи на свою прозахідну орієнтацію, Володимиру Горбуліну… вдавалося розплутувати ряд проблем і на російському напрямку.

… він вміє бути таємничим і в той же час максимально відкритим і доброзичливим.

… він має привабливий сплав єзуїтського підступності і рудиментів шістдесятника.

Тоді ж Ю.В. Мостова припустилась думки, що «…Горбулін може вийти на пенсію и дати волю усьому пережитому в мемуарах». Зрозуміло, що то було навіть не теоретичне припущення, скоріше навпаки. Між рядків звучало попередження: «Панове, чекайте! І хвилюйтесь, бо він буде писати».

Він продовжував жити. Жити на повні груди. Попри все. І давати волю, але не пережитому, а прийдешньому. На сцені «Дзеркала тижня» з’явився новий образ.

Пазли склалися. Контакт спрацював. «Дзеркало тижня» збагатилось Автором, Горбулін знайшов свою публіцистичну сцену. Гучність статей Горбуліна ставала дедалі потужнішою.

В інтерв’ю дев’ятирічної давності щотижневику «Події і люди» [2] http://sobytiya.net.ua/archive,date-2008_07_21,article-yuliya_mostovaya_normalnue_jenschin/article.html Юлію Мостову спитали, чи не розчарувалась вона у своїй професії? Адже сьогодні про що не пиши – жодної реакції. «Мовляв, говоріть, говоріть, ви нам не заважаєте».

Юлія Володимирвна тоді відповіла: «Це складне випробування, коли сигнал йде в нікуди. За часів Кучми, коли наша газета була дисидентською (я не можу сказати, що вона була опозиційною, тому що давала уявлення і про якість опозиції), було відчуття дотику стінобитних знарядь і стіни. Відчувався момент удару і реакції на нього. Це була складна боротьба, але її результати були відчутні – їх апогеєм став Майдан. Зараз же, незалежно від того, який колір знаходиться при владі, є відчуття дотику стінобитних знарядь з якоюсь консистенцією, в яку це знаряддя входить абсолютно без наслідків для неї».

Звісно, за дев’ять років склад інгредієнтів «консистенції» суттєво змінився. Складно говорити, став він кращим чи гіршим, він стан іншим. Змінилось і «знаряддя». Тому наразі єобережне враження, що окремі статті В.П. Горбуліна змінили ситуацію. Його статті-передбачення мають суттєвий багатопрофільний вплив: для когось він схожий на дію антибіотика, для когось – на «вітаміни для розуму», а хтось сприймає це як променеву терапію. Горбулін вміє «зачепити за живе». Його критикують. Часто необґрунтовано, інколи емоційно, дехто – аби «блиснути інтелектом» з пафосною фразою «я з Горбуліним не згоден». Лише подеколи критика буває виваженою і конкретною. Такою, наприклад, сам Горбулін визнав детальний розбір його «Точки біфуркації» Аналітичною редакцією EADaily. [3] https://eadaily.com/ru/news/2016/07/07/minsk-2-leto-2016-goda-tochka-bifurkacii-obnovlennyy-plan-gorbulina-ot-gluhoy-oborony-k-napadeniyu