Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Радянський Союз в обстановці найсуворішої таємності створював свою ракету приблизно таких же розмірів і характеристик, як і американський «Сатурн-5». Називалася ракета - Н-1 «Раскат». Хотіли як краще, пошкодували кошти на наземні випробування та в результаті занапастили видатне досягнення техніки. Було проведено чотири пуски таких ракет. Всі чотири старти ракети Н-1 «Раскат» виявилися невдалими. Ступінь ненадійності - 100%.

Тим часом і сама ракета, і її двигуни були вершиною досконалості. Проблема полягала в поспіху і нестачі коштів. Треба було побудувати гігантські стенди для наземних випробувань. Для ракети таких розмірів ці стенди могли бути тільки циклопічних розмірів і небаченої вартості. І вирішили обійтися без них... Вирішили відпрацювати все в ході пробних запусків. Погналися за економією. Вийшло дорожче.

Транспортування ракетно-космічного комплексу Н-1 на стартовий майданчик.

Американці пішли іншим шляхом. Стенди вони побудували. Це коштувало величезних грошей. Але все було відпрацьовано на землі.

Четвертий та останній старт ракети Н-1 23 листопада 1972 року.

У космос було відправлено 13 ракет «Сатурн-5». Всі старти - успішні. Ступінь надійності - 100%. На цих ракетах американці літали на Місяць, якого Хрущов їм ні за що не хотів віддавати.

Порівняльні розміри ракет-носіїв Н-1 (крайня праворуч) та «Сатурн-5» (друга праворуч) і модифікацій ракет серії Р-7 (зліва направо: перша випробувальна модель 8К71, ракета-носій для запуску першого штучного супутника Землі, ракета-носій «Восток» (8К72), ракета-носій «Восход», ракета-носій «Союз»).

Але це було потім. А ми повернемось у весну переможного 1961 року. Коли під час прийому в Кремлі з нагоди першого польоту людини в космос вже пристойно набравшись Микита Хрущов у відкритий ефір віщав радянському народу і світу: Юрко з космосу точно бачив, хто на нас сокири точить! Але ми їм...

На цих словах оператори Всесоюзного радіо врубали на всю міць музику Чайковського.

Явка і явочна квартира - речі різні.

У термінології ГРУ явка - це конспіративна зустріч розвідників чи агентів, які не знають один одного.

Найпростіше зустрітися на явочній квартирі: завербували людину і тепер використовуємо її квартиру або її частину для таємних зустрічей. Чого простіше: запам'ятай адресу, добре перевіряючи, чи немає хвоста, і тисни на дзвіночок. А то й зовсім просто: ось тобі ключик...

Але конспіративна квартира добра для контррозвідки. Дали стукачу адресу, розклад зустрічей, і нехай доповідає щочетверу на конспіративній квартирі, щоб не миготів і не світився поруч з обласним управлінням КДБ.

Конспіративна квартира добра і для розвідки, але тільки якщо ми працюємо на своїй або нейтральній території.

Але якщо ми працюємо на ворожій землі, то конспіративна квартира нам вийде боком. Одного разу її засічуть веселі хлопці з місцевої контррозвідки, в сусідній квартирі обладнають пост і будуть роками підслуховувати, а то й підглядати в дірочку.

Тому розвідкою на ворожій землі використовуються не явочні квартири, а явки.

Явка підбирається заздалегідь і використовується тільки один раз. Кожен видобувний офіцер ГРУ, потрапивши за кордон, починає облаштування свого театру бойових дій. Перш за все йому треба знайти маршрути перевірки. Їх треба мати багато. Кожен - не менше чотирьох годин з десятком місць перевірки. Адже це не просто: став біля дзеркальної вітрини і дивися, хто за тобою вийде слідом. Ні, тут все набагато серйозніше. Кожне місце має забезпечувати можливість не просто переконатися в тому, що верткі не ув'язалися слідом, а й невимушено перевірятися - перевірятися легко, елегантно, не викликаючи підозр, не показуючи навіть досвідченим агентам, що ти професіонал, що ти перевіряєшся.

Маршрути повинні бути легендовані: не просто провулками вештаєшся, а ось з такою-то метою, і мета ця повинна виглядати цілком переконливо.