Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Але в ці дні сталася й інша подія. 20 квітня 1961 року відбулася перша ґрунтовна розмова полковника Пеньковського з представниками британської розвідки в Лондоні.

Стільки всього за вісім днів:

- політ першої людини в космос;

- перша держава західної півкулі повернула на шлях соціалістичного розвитку, про що офіційно оголошено;

- спроба задушити соціалістичну Кубу силою зброї з успіхом відбита;

- перша розмова полковника Пеньковського з британською розвідкою.

Хтось може вважати, що це прості збіги в часі. А ми звернемо увагу на послідовність подій і постараємося вловити логіку.

Для того, щоб у логіку остаточно вникнути та її оцінити, треба знати, що першій розмові з розвідниками Британії передувала миттєва зустріч Пеньковського з англійським дипломатом у Москві в день першого польоту людини в космос. Так, так, саме в той день, 12 квітня 1961 року.

Те, що повідомив Пеньковський, звеселяло британців, але насторожувало, злило, бісило й ображало американців.

Уже в ході Першої світової війни Великобританія, колись «володарка морів» і найпотужніша економіка світу, була витіснена Америкою з першого місця. Після Другої світової війни Радянський Союз зі своїми ракетами і бомбами затесався в число наддержав. А побиті в ході Другої світової війни Німеччина і Японія швидко піднялися після розгрому. Не обтяжені величезними витратами на озброєння, вони піднесли економіку своїх країн на такий рівень, що потіснили Британію на світових ринках. Якщо вірити радянській пропаганді, то Британія остаточно й безповоротно відсунута з висот світового лідерства як в економіці, так і у військових справах. А якщо повірити російському полковнику Пеньковському, то справи Британії на тлі дутої радянської могутності йдуть зовсім не так уже сумно...

Але ті ж самі відомості не до вподоби американцям. Як же так? У Радянського Союзу немає ракет у достатку? Добре, повіримо. Що ж отримаємо?

Вже так було добре американським політикам, генералам, промисловцям, банкірам, коли Хрущов стукав черевиком в ООН або поминав чиюсь матір. Під цей гуркіт, під ці істеричні крики Америка нарощувала ударну міць. Хрущов був головним союзником найагресивніших противників СРСР, хоча з простоти душевної і не розумів цього.

Американським генералам і адміралам не було потреби уламувати Конгрес розщедритися на військові потреби. Це робив за них Хрущов. Однієї короткої фрази Хрущова вистачило, щоб переконати всіх, хто сумнівався. І фраза ця - «Ми вас поховаємо!»

Верховодам американського бізнесу, які загрібають мільярди на виробництві зброї, не було потреби навіть рекламувати свою продукцію і пояснювати Його Величності Платнику податків, навіщо цієї зброї потрібно так багато, чому вона потрібна в терміновому порядку і чому за цю зброю треба платити такі шалені гроші. Замість реклами і пояснень було простіше показати народу Америки хроніку - крик хама на трибуні Генеральної Асамблеї ООН.

Хрущов був головним союзником найагресивніших противників СРСР, хоча з недоумства не розумів цього.

Щороку під час хрущовського правління Америка вводила в дію один новітній ударний авіаносець типу «Форрестол». Швидкість - 34 вузли. Не кожен есмінець вженеться. Але ж у кожного «Форрестола» - 76 000 тон повної водотонажності, п'ять тисяч осіб екіпажу, 70 бойових літаків. Чи багато це - 70 літаків? У нас винищувальний авіаційний полк - 40 літаків: три ескадрильї по 12 літаків і 4 літаки в ланці керування. Полк фронтових (за західними поняттями - тактичних) бомбардувальників - 30 машин: три ескадрильї по 9 машин і 3 машини в ланці керування. Виходило, якщо на наші стандарти перевести, що на кожному «Форрестолі» - по два авіаційних полки. Найогидніше полягало в тому, що проходило лише три роки від закладки кіля до здачі кожного «Форрестола» флоту.

Щороку під час хрущовського правління Америка вводила до ладу один новітній ударний авіаносець типу «Форестол». Швидкість 34 вузли, 76 тисяч тон повної водотоннажності, п'ять тисяч осіб екіпажу, 70 бойових літаків (два авіаційні полки, якщо перекласти на радянські стандарти). І найнеприємніше: від закладки кіля до здачі флоту кожного нового авіаносця проходило лише три роки.