Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

В 1960 році вийшла затримка - жодного авіаносця флот США не отримав. Зате вже наступного 1961 року промисловість дядька Сема відігралася. Флот отримав одразу три ударні авіаносці. Два нові, типу «Кітті Гок», водотонажністю по 80 тисяч тон кожен, здатні нести по 85 літаків, і один атомний, «Ентерпрайз», - водотонажність 90 тисяч тон, швидкість 35 вузлів, запас ходу необмежений. І побудований «Ентерпрайз» за три з половиною роки. А щоб йому не було нудно в океані, одночасно з ним до складу флоту введено перший у світі атомний ракетний крейсер «Лонг Біч» - це захист авіаносця від літаків, надводних кораблів і підводних човнів противника, це зв'язка: працюй, атомний авіаносець, по дальніх цілях, за свою безпеку не бійся - атомний ракетний крейсер завжди поруч.

У 1961 році американський флот отримав чотири атомні торпедні підводні човни типу «Скіпджек» з підводною швидкістю більше 30 вузлів.

Темп будівництва флоту наростав. Того ж року були спущені на воду сім атомних підводних човнів: чотири торпедні, типу «Трешер», і три ракетні, типу «Етан Аллен». І тут же закладені ще 15 човнів: 5 торпедних, типу «Трешер», і 10 ракетних, новітнього типу «Лафаєт».

Атомні човни, як ракетні, так і торпедні, вступали в дію через два - два з половиною роки після закладки. Було вирішено так і тримати. Клепати їх у тому ж темпі. А разом з ними - крейсери, есмінці та все інше, що потрібно для того, щоб спати спокійно, не звертаючи уваги на гуркіт чиїхось підборів по трибуні.

Для нових авіаносців були потрібні нові літаки. Але ще більше літаків треба було побудувати для Військово-Повітряних Сил. Тут і асортимент ширший: винищувачі, штурмовики, транспортні літаки, розвідники, бомбардувальники, тактичні і стратегічні, вертольоти різних мастей і призначень. А ще - ракети зенітні. І ракети стратегічні. Раз у росіян перевага, їх наздогнати треба.

І про протиракетну оборону Конгрес подбав. Грошей на неї невпрогорт відкраяв - на загоризонтні локатори, на системи раннього попередження, на будівництво вирубаних у гранітних скелях командних пунктів і притулків. Це скільки ж робочих місць! Це скільки ж техніки і матеріалів! А їх поставка - нові робочі місця! У всіх учасників цих великих звершень з'являться гроші, і вони будуть купувати нові будинки - саме такі, які демонстрували очманілим радянським людям у Сокольниках. І машини будуть купувати, і холодильники з телевізорами. А це нові робочі місця і нові забезпечені громадяни з грошима в кишені і планами придбання будинків, квартир і модних унітазів.

І не обмежує себе Америка будівництвом ракет, підводних човнів, авіаносців і крейсерів. Багато ще всього творить Америка тільки тому, що вірить (і хоче вірити!) погрозам Хрущова.

Але якщо повірити не Хрущову, а полковнику Пеньковському, то всі ці «Полариси», «Мінітмени» й «Титани» ні до біса не потрібні. Принаймні - в таких кількостях і так швидко. Якщо у росіян один атомний підводний човен з трьома ракетами, надводним стартом і малою дальністю, то навіщо Америці 41 атомний підводний човен і 656 ракет на них, та з підводним стартом, та з такою дальністю і точністю?

Якщо полковник Пеньковський каже правду, і якщо ця правда стане відома народу, то доведеться різати програми розгортання всіх цих підводних човнів, крейсерів, авіаносців, ракет, стратегічних бомбардувальників, ядерних бомб, торпед, артилерійських снарядів, головних частин для ракет. Чи приємно таку правду почути уряду? Уряд вимагав мільярди на небачені ніде у світі військові витрати заради запобіганню загрози. А загроза ж, виходить, дута! Як правителям визнати, що вони жахливо помилялися?

От ви, громадяни читачі, вірите в те, що правителі чекають від розвідки правдивих повідомлень? Не вірте. Перевірте на собі. Ось іде листоноша до вашої поштової скриньки. Що б ви хотіли від нього отримати: щось приємне або правду? О, ви б хотіли отримати приємну правду. Так не буває. Правда завжди огидна. Тепер поставте себе на місце правителів. Розвідник - це той, хто несе уряду новини. Думаєте, правителям приємно правду знати? Та вони такі ж люди, як і ви. Тільки гірші.

А як американській розвідці одкровення Пеньковського вислуховувати? Відомості американська розвідка черпала в основному з радянських газет. А наші, такі правдиві газети визнавали: так, є недоліки. Однак і радянські вожді, і преса слово «недоліки»завжди вживали тільки в поєднанні з іншим словом - «окремі недоліки». Проблем в Радянському Союзі не було. Взагалі ніяких. Були труднощі. Але й це слово вживалося тільки в нерозривній зв'язці з іншим - тимчасові труднощі. Наполегливе повторення одних і тих же термінів магічно впливало на аналітиків американських розвідувальних служб. Крім того (і це головне), військовий бюджет - це великий-превеликий і дуже ароматний пиріг. І кожному від того пирога хочеться урвати побільше. Тому розвідки армії, авіації і флоту США змагалися.