Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

А два американські джентльмени по закінченні зустрічі потерли руки: передбачення Пеньковського не збудуться, тому можна буде його оголосити підсадною качкою і більше ніколи йому не вірити.

Через три тижні після польоту в космос Юрія Гагаріна, 5 травня 1961 року, американський астронавт Алан Шепард здійснив суборбітальний політ у космос тривалістю 15 хвилин 28 секунд. Космічний корабель «Меркурій» піднявся на висоту 187 кілометрів і, не виходячи на навколоземну орбіту, повернувся на землю. Вірніше - на воду.

В той час було невідомо, хто зробив радянську ракету. А американську - відомо: Вернер фон Браун, полонений гітлерівець, крилаті, а потім і балістичні ракети якого зовсім недавно з виттям і гуркотом трощили Лондон. Тому в усьому світі перемога американців у космосі якось і не сприймалася чисто американською. А британців вона до того ж ще й злила: так це той самий? Бач героя знайшли з гітлерівської зграї!

Вернер фон Браун, творець ракетного двигуна F-1, встановленого на першому ступені ракети «Сатурн-5», поруч зі своїм творінням.

Америка, зрозуміло, раділа. Але присмак гіркоти не проходив. Радянський Союз - перший. Америка - друга. Різниця не тільки в цьому. У Гагаріна - оберт навколо Землі. У Шепарда - тільки ривок вгору з негайним поверненням. Політ Гагаріна тривав 108 хвилин. Політ Шепарда - 15 хвилин.

Шепард ще надолужить своє. Через десять років, у 1971 році, Алан Шепард злітає на Місяць командиром корабля «Аполон-14». Він покатається по Місяцю на всюдиході. Він візьме з собою три м'ячі для гольфу і першим пограє в гольф на запорошених місячних стежках, використовуючи як ключки підручний інструмент.

Але це буде потім. А поки першість Радянського Союзу в розвитку ракетно-космічної техніки не оскаржувалися ніким. І якщо успіхи Радянського Союзу в космосі настільки явні, очевидні та вражаючі, то й бойові ракети у нього повинні бути настільки ж страшними і досконалими. Чи не так?

- Ні, не так, - стверджував полковник Пеньковський.

Відставання Америки на першому етапі космічної гонки мало просту причину.

В кінці Другої світової війни Сполучені Штати мали надпотужний військово-морський флот, так само надпотужну стратегічну авіацію, крім того - ще й ядерну зброю. До того ж, у Європі та в Азії Сполучені Штати мали безліч військових баз, із яких у разі потреби можна було нанести нищівні удари по Радянському Союзу. В Америці були створені найкращі у світі ракети середньої дальності як наземного, так і морського базування. Міжконтинентальна балістична ракета Сполученим Штатам була не дуже потрібна. Навіщо стріляти по Радянському Союзу з території США, накликаючи на себе удар у відповідь, якщо можна це робити з території Великобританії, Туреччини, Італії, Греції і так далі. В Америці велася робота по створенню міжконтинентальної ракети, проте нагальної потреби в цьому не було.

На заключному етапі Другої світової війни Радянський Союз не мав ні надпотужного флоту, ні стратегічної авіації, ні ядерної зброї. Не було і баз, із яких можна було б ударити по Америці.

Радянський флот у кінці Другої світової війни не мав жодного авіаносця. Нічого в перспективі не намічалося. Радянський флот мав три лінійні кораблі. Але побудовані вони були ще за царя Миколи. Дві світові війни вони відвоювали, свій вік відслужили, їх пора було ламати.

В кінці війни Радянський Союз не мав стратегічного бомбардувальника. Довелося копіювати американський Б-29, який під час війни здійснив вимушену посадку на радянському аеродромі після нанесення бомбового удару по Японії. Літак був скопійований і названий Ту-4.

В кінці війни Радянський Союз не мав стратегічного бомбардувальника. Довелося копіювати американський Б-29, який під час війни здійснив вимушену посадку на радянському аеродромі після нанесення бомбового удару по Японії.

Літак був скопійований і названий Ту-4. Однак копіювання означає відставання.Ми копіюємо те, що у супротивника вже є. Поки ми копіюємо, він іде вперед. На копіювання йдуть роки. Потім - роки на освоєння виробництва.