Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Найстрашніша загроза Америці - радянські ракети. А загрозу краще переоцінити, ніж недооцінити. І розвідка Військово-Повітряних Сил США переоцінювала. Дещо. На підставі цієї інформації керівництво ВПС доводило, що терміново потрібні стратегічні ракети у величезних кількостях, та щоб у підземних сховищах. Адже це щось на зразок розвідного ключа в мозолистій руці: нехай ті, хто задирається, пам'ятають про наслідки, - як стукну раз, так і череп провалю. Але ракета має жахливий недолік: якщо її запустити, то назад не повернеш. Тому потрібні стратегічні бомбардувальники в таких же кількостях. Ракету в шахті противник не бачить, тому й не особливо її боїться. А стратегічний бомбардувальник - загроза видима, до того ж бомбардувальник можна в останній момент перенацілити, а то й зовсім повернути, уникнувши ядерної катастрофи. Крім того, потрібна система протиповітряної та протиракетної оборони. У росіян же он яка міць!

Правильно, відповідала розвідка американського флоту. Але краще наші стратегічні ракети розміщувати не на землі Америки, а в океанах, на підводних човнах, а бомбардувальники - на авіаносцях. У цьому випадку росіянам доведеться витрачати свої ядерні заряди не для ударів по американському континенту, а по океанських просторах. Ось чому треба будувати підводні човни та авіаносці.

З цим погоджувалася розвідка американської армії. Але додавала: але ж нам не тільки Америку захищати, але ще й численних союзників у Європі та Азії. Росіяни ще й в Африку лізуть. Ще ось і під боком Америки, на Кубі соціалізм розвели. Для захисту наших друзів на інших континентах нам потрібні танки. У росіян он їх скільки! Якщо ми наших друзів не захистимо, то незабаром Ради розповзуться по всьому світу. Вони вже в Єгипті та в Індонезії, в Конго і в Болівії. Ніякими ракетами їх з Алжиру і Сирії не витравити. Тому - танки! І бронетранспортери! Гаубиці, гармати й артилерійські тягачі! А ще - аеромобільні війська, піхота на вертольотах. І протитанкових засобів побільше, інженерної техніки, засобів зв'язку та керування військами. Стратегічна ракета - добре. Але це молот. Не для кожної роботи він добрий. Десь і простим молотком обійтися можна. Тому потрібні ракети тактичні з дальністю на десятки і сотні кілометрів, і заряди ядерні малі та надмалі...

Кожен гнув свою лінію, і кожен правий. Що робити? Збільшувати бюджет, щоб усім вистачило. А росіяни на місці не стоять. Росіяни найпершими у світі запустили людину в космос. Росіяни створили найпотужніший у світі ядерний заряд. А вже про кількість танків і казати не варто: одне незадоволення.

Але якщо на мить припустити, що полковник Пеньковський правий, то розвідці не поздоровиться. У минулі часи гонець віз султану звістку, не знаючи, яка вона. І якщо звістка була поганою, то гінцеві рубали голову. Від цього султану легше ставало. За погану звістку про те, що Радянський Союз слабкий, американській розвідці голову не відрубають, але зрубають бюджет. Проти сильного Радянського Союзу потрібна сильна розвідка, а навіщо витрачати величезні кошти на розвідку, якщо противник слабкий?

Дістанеться і кожному розвіднику персонально: що ж це ви, хлопці, роками воду каламутили? І як після цього всіх вас професіоналами величати?

Ох, недаремно один розвідник у Москві відмовився взяти документи Пеньковського! Прокляті британці пішли на контакт - як тепер від інформації Пеньковського відхреститися?

Кращий шлях - спіймати Пеньковського на неточності, на протиріччях, а то й на брехні, і перестати йому вірити.

20 квітня 1961 року, наприкінці першої зустрічі в Лондоні, Пеньковський повідомив, що через два-три місяці слід очікувати якихось дуже важливих подій у Німеччині - політичних, військово-політичних або суто військових.

– Це ще чому? - Не повірили два американські джентльмени. - Ви лишень полковник, звідки вам знати плани Хрущова?

– Я планів Хрущова не знаю. Але я знаю, що влітку готується політ другого радянського космонавта.

– Який зв'язок між Німеччиною і космонавтом?

– Найпряміший. Успіхом у космосі Хрущов постарається скористатися на землі.

Найневдячніша у світі робота - робити прогнози. Утримайтеся від прогнозів! Якщо ваш прогноз збудеться, ніхто його не згадає, ніхто вам спасибі не скаже. А якщо прогноз не збудеться, ваше пророкування обов'язково згадають, вас викриють у шарлатанстві, невігластві, відсутності професіоналізму.

Полковник Пеньковський ішов ва-банк. Йому потрібно було йти на крайні заходи заради того, щоб йому повірили, бо він передбачив якісь великі політичні, дипломатичні або військові події в Німеччині влітку 1961 року.