Тони Джадт - Після війни. Історія Європи від 1945 року

Щоб уникнути цього дублювання, Лісабонським договором було введено нову посаду — верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ та політики безпеки, який очолював Європейську службу зовнішньої дії (European External Action Service) і водночас був віце-президентом Єврокомісії. Посаду комісара із зовнішніх відносин було скасовано. — Прим. пер.

У 1995 році згідно з дослідженням ЮНІСЕФ кожна п’ята британська дитина жила в бідності, порівняно з кожною десятою в Німеччині та кожною двадцятою в Данії.

Кембриджський політолог-теоретик Джон Дан, посилаючись на дещо відмінні критерії для аналогічного твердження, розділяє робочу силу багатих країни на «тих, хто може самостійно дуже добре подбати про себе на ринку… тих, хто може відстояти свої інтереси лише тому, що вони належать до останніх одиниць колективної дії, які мають надзвичайну перевагу порівняно з вартістю праці їхніх окремих членів, і тих, хто вже йде на дно, оскільки ніхто не хоче багато платити за їхню працю». Dunn, The Cunning of Unreason. Making Sense of Politics (London, 2000), p. 333.

Ґорз, який був людиною свого часу, припускав, що цей новий клас, зі свого боку, стане стимулом появи радикальних суспільних рухів нового покоління. Наразі мало що про це свідчить.

Тільки в 1992 році Федеративна Республіка відчинила двері для майже чверті мільйона югославських біженців. Британія прийняла 4 тисячі, а Франція — лише тисячу.

Наприкінці ХХ століття в Європі було приблизно 5 мільйонів ромів: близько 50 тисяч — у Польщі, 60 тисяч — в Албанії, пів мільйона — в Угорщині, десь по 600 тисяч — у Болгарії, на території колишньої Югославії та в Чеській Республіці, а також щонайменше 2 мільйони в Румунії. У кожній країні, де жили роми, вони стикалися з упередженнями й поганим ставленням (уже не кажучи про такі країни, як Британія, куди в’їзд їм було заборонено).

Квартали червоних ліхтарів (фр.). — Прим. пер.

У 2018 році Ліга на чолі з Маттео Сальвіні сформувала уряд разом із Рухом «5 зірок». Уряд пропрацював трохи більше року. — Прим. пер.

Данська народна партія утворилася, відколовшись від Данської партії прогресу, яка сама була результатом руху проти податків початку 1970-х років (див. розділ 14), проте нове покоління радикалів вважало її надто «м’якою» щодо ЄС і недостатньо антиімміграційною.

У Швейцарії, де антиіммігрантські упередження були особливо поширені в німецькомовних кантонах, расизм був не завжди прихованим: один передвиборчий плакат зображав кілька темношкірих облич під заголовком «Швейцарці стають неграми».

Розслідування підкупу в Мілані розкрило масштабність корупції в країні й запустило операцію «чисті руки» — наймасштабніший процес боротьби з політичною корупцією в Італії в 1990-х роках. Розслідування торкнулося близько 5 тисяч публічних фігур, зокрема половини членів парламенту та численних представників місцевої влади. — Прим. наук. ред.

У Бельгії немає життя, але є корупція (фр.). — Прим. пер.

За одним винятком: Едіт Крессон — французька політикиня і представниця соціалістів, колишня прем’єр-міністерка, яка згодом стала комісаром ЄС, — сприяла дискредитації всієї Комісії, коли в 1999 році виявилося, що вона використала свою владу в Брюсселі, щоб створити добре оплачувану посаду консультанта для свого колишнього стоматолога.

Навіть враховуючи війни в Югославії в 1990-х, кількість загиблих у зв’язку з воєнними діями в Європі в другій половині століття не перевищувала мільйона.

Прекрасна епоха (фр.) — період європейської історії між 1890 і 1914 роками. — Прим. ред.

Реймон Арон (який народився в 1905 році) поділяв деякі із сумовитих спогадів Цвайґа, якщо й не його відчай: «Відтоді, як під липневим сонцем буржуазна Європа ступила у століття воєн, люди втратили контроль над своєю історією».

Варто відзначити, що багато поляків також стверджують, що їхня країна розташована в центрі Європі: ця плутанина багато про що говорить.

Майже те саме стосується албанських косоварів. Звільнені НАТО від сербської тиранії, вони прагнуть незалежної державності не так через націоналістичні амбіції, а як заради того, щоб напевне уникнути ризику залишитися в Сербії — та поза Європою. (У 2008 році Косово в односторонньому порядку проголосило незалежність. Наразі його визнали 100 держав зі 193 держав — членів ООН. Україна не визнає незалежності Косова. — Прим. пер .).