Тони Джадт - Після війни. Історія Європи від 1945 року

Цьому також сприяв економічний занепад початку дев’яностих, який підживлював поширену у Швеції думку, що шведські експортери дуже залежні від необмеженого доступу до європейського ринку.

Див. Розділ 21. Труднощі були цілком справжніми. Після 1989 року східноєвропейські країни втратили від 30 до 40% національного доходу. Першою країною, яка в 1997 році повернулася до рівня 1989 року, була Польща; іншим знадобився час до 2000 року чи навіть більше.

Це припущення надзвичайно оптимістичне. Після приєднання до ЄС Іспанії та Португалії в 1986 році їхні економіки зростали в середньому на 1‒1,5% швидше, ніж в інших країнах Спільноти.

Від англ. «big-bang enlargement». — Прим. пер.

У 2007 році до ЄС приєдналися Болгарія та Румунія, у 2013-му — Хорватія. — Прим. пер.

1 січня 2002 року 600 мільярдів євро готівкою були бездоганно запроваджені та поширені в країнах єврозони, що стало значним технічним досягненням.

«Везіння та доброчесності» (італ.). — Прим. пер.

Сенсімонізм — течія соціального утопізму, заснована графом Анрі де Сен-Сімоном. На думку її прихильників, індустріалізація та наукові відкриття стануть поштовхом до радикальних змін у суспільстві, формування продуктивного суспільства. — Прим. пер.

Якщо ця система й досі працювала так бездоганно, то принаймні частково тому, що федеральний механізм було дуже добре змащено, не в останню чергу грошима: у 1990-х Швейцарія все ще була, за більшістю оцінок, найбагатшою країною світу.

Європейська Конституція так і не була ратифікована, оскільки на відповідних референдумах у 2005 році громадяни Франції та Нідерландів проголосували проти. Альтернативою Європейській Конституції став Лісабонський договір, ратифікований усіма державами-членами; він набув чинності у 2009 році. — Прим. пер.

Цит. за: Kenneth Harris, Attlee (London, 1984), p. 63.

Особливо загрозливим було зниження явки в Нідерландах. Ця країна, яка колись була світочем європейського завзяття й робила щедрі внески у фонди Європейської спільноти та Союзу, в останні роки почала замикатися в собі: цю тенденцію підкреслило і пришвидшило зростання популярності Піма Фортейна (нідерландського політичного діяча — відкритого гомосексуала, який виступав за припинення імміграції мусульман до Нідерландів. — Прим. пер. ) та його подальше вбивство.

На виборах до Європейського парламенту в 2019 році явка стала найвищою за двадцять років (з 1979 року), склавши 50,66% в середньому по ЄС. — Прим. пер.

Очевидно, варто додати, що в січні 2004 року лише один дорослий француз із п’ятдесяти міг назвати десять нових держав-членів.

«Євробарометр» — опитування громадської думки, здійснюване під егідою Єврокомісії. — Прим. пер.

Утім не всюди: у Сполученому Королівстві — як і в США — розбіжність у доходах між багатими та рештою людей постійно зростала, починаючи з кінця 1970-х років.

Не плутати Європейський суд з Європейським судом з прав людини, створеним під егідою Ради Європи задля застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ухваленої в 1953 році.

Стаття 3 (I) «Конституції для Європи» Жискара визначає цілі Союзу як «просування миру, його цінностей та добробуту його народів».

Цит. за: Andrew Moravscik, The Choice for Europe (New York, 1998), p. 265.

Її саркастично передбачив тодішній держсекретар США Ловренс Іґлберґер, який спрогнозував, що європейці «напартачать, і це буде їм уроком».

Не тільки ЄС надавав своїм фермерам субсидії на шкоду іншим. Він був навіть не найбільшим порушником: Норвегія, Швейцарія, Японія та США роблять більші виплати в перерахунку на душу населення. Але ЄС здавався лицемірнішим. Тимчасом як Брюссель проповідує чесноти всьому світу, його власні дії часто доволі вибіркові. Східні європейці, яким наказали прийняти й ухвалити цілу бібліотеку правил ЄС, навряд чи могли не помітити, як часто уряди західноєвропейських країн звільняли себе від цих самих правил.

На Уельському саміті НАТО у 2014 році держави-члени зобов’язалися зупинити скорочення витрат на оборону й намагатися досягнути (або підтримувати) витрати на рівні 2% від ВВП (як того вимагає Альянс) до 2024 року. З 2014 року витрати більшості європейських держав — членів НАТО на оборону зросли. — Прим. пер.