Тони Джадт - Після війни. Історія Європи від 1945 року

І цим викликали занепокоєння серед націоналістів, що Прагу знову буде втягнуто у Велику німецьку сферу співпроцвітання, і появу нового анекдоту: «Я маю дві новини щодо посткомуністичних перспектив Чехословаччини — хорошу і погану». — «Яка хороша новина?» — «Німці йдуть!» — «А погана?» — «Німці йдуть».

Важливим винятком з цього правила є Естонія, яка надзвичайно виграла від того, що її практично взяли на утримання її скандинавські сусіди. У 1992 році, коли вона вийшла із зони рубля, 92% торгівлі країни припадало на країни колишнього Радянського Союзу. Через п’ять років понад три чверті її торгівлі припадало на Захід, великою мірою — по той бік Балтійського моря.

Та неефективності — іронія шаблонних приватизацій у Східній Європі почасти полягала в тому, що щойно колективні господарства розділили на крихітні ділянки, їх стало неможливо обробляти трактором, тільки вручну.

За підрахунками, у 1993 році інфляція в посткомуністичній Україні впродовж року сягнула 5371%.

Відсилання до стилю англійського письменника Семюєла Джонсона (1709‒1784), якому були властиві довгі слова та протиставлення в реченнях. — Прим. пер.

Але Румунія — це, мабуть, унікальний випадок. На виборах мера в Бухаресті в 1998 році Румунська робітнича партія обвішала місто плакатами із зображенням Ніколае Чаушеску. На них було написано: «Вони мене вбили. Хіба вам тепер краще живеться? Пам’ятайте: усе, що я робив, я робив для румунського народу».

І навіть інколи з невиправними фашистами, які сумували за кращими часами Другої світової війни, — зокрема в Хорватії.

Але, мабуть, усе ж таки не егоїстичні дії деяких популярних письменників, які мало чим ризикували б, якби відмовилися від їхніх послуг: наприклад, Кріста Вольф, розхвалена літературна амбівалентність якої здається дещо менш принадливою у світлі пізніших свідчень про її співпрацю зі Штазі.

Для порівняння: гестапо в 1941 році мало менше 15 тисяч штату, щоб тримати під наглядом усю велику Німеччину.

У чеській мові lustrace означає «виводити на світло», хоча слово також має конотацію спокути.

За це посилання я вдячний доктору Жаку Рупніку.

Під час передвиборчої кампанії у 2018 році партія почала вживати назву «Ліга», щоб охопити й електорат з Півдня. — Прим. пер.

Валлійською Plaid Cymru, що в перекладі означає «Партія Уельсу». — Прим. пер.

Виникла в 1969 році після розколу Ірландської республіканської армії. Тимчасова ІРА відповідальна за більшість терактів на території Великої Британії з 1972 по 1998 рік. — Прим. наук. ред .

З ірл. Eire — «Ірландія». — Прим. пер.

Помаранчевий орден — протестантське братство в Північній Ірландії та Шотландії. — Прим. пер.

Провінція Белгіка Юлія Цезаря була розташована вздовж лінії, яка мала відокремлювати галло-романські території від франкських і позначати кордон між латинізованою Європою, де панували франки, та германською Північчю.

Головні газети Le Soir і De Standaard практично не мають читачів поза межами франкомовної аудиторії та мовців нідерландської відповідно. Як наслідок, жодна з них сильно не переймається тим, щоб подавати новини з іншої частини країни. Коментарі нідерландською на валлонському телебаченні (і навпаки) супроводжують субтитри. Навіть автоматичні інформаційні табло в міжрегіональних поїздах весь час перемикаються з нідерландської на французьку і назад (або подають інформацію обома мовами, як-от у Брюсселі), коли переїжджають з одного регіону в інший. У жарті, що тепер спільна мова Бельгії — це англійська, тільки частина жарту.

Тим, хто більше цікавиться історією, напевно, спав на думку уривок з «Меморіалу Святої Єлени» графа де Лас Каза (ідеться про спогади картографа й письменника графа де Лас Каза, який супроводжував Наполеона в його засланні на острів Святої Єлени. — Прим. наук. ред. ), у якому Наполеон Бонапарт у засланні уявляє майбутню «європейську асоціацію» з «одним кодексом, одним судом, однією валютою».

Польща, Угорщина та Чеська Республіка приєдналися до НАТО в 1999 році, саме встигнувши (без особливого на те бажання) взяти участь в операції НАТО в Косові. Болгарія, Румунія, Естонія, Латвія, Литва, Словаччина та Словенія стали членами Альянсу в 2004 році.