Тони Джадт - Після війни. Історія Європи від 1945 року

Непрямий реверанс у бік єдиної тривкої спадщини шістдесятих — думки, що молодь за своєю природою перебуває в кращому становищі: за словами Джеррі Рубіна, «ніколи не довіряй нікому, хто старший за тридцять».

Таку лінію аргументації, зокрема, розвинув Вольтер у своєму елегантному роз’ясненні Ларі Вулф у книжці Inventing Eastern Europe (Stanford, 1994) (українське видання «Винайдення Східної Європи» вийшло друком у видавництві «Критика» в 2009 році. — Прим. пер. ).

Навіть перша реакція Рейґана на оголошення воєнного стану в Польщі була очевидно млявою. Тільки після гучної публічної критики (зокрема з боку Генрі Кіссінджера) офіційний Вашингтон зайняв ту прямолінійну позицію, якою він добре запам’ятався.

У червні 2006 року Державний Союз Сербії та Чорногорії розпався на дві окремі держави — Сербію та Чорногорію. — Прим. пер.

У серпні 1989 року заступник голови Соціал-демократичної партії розкритикував уряд Коля за «поглиблення» кризи через відчинення дверей перед біженцями зі Східної Німеччини, які намагалися виїхати на Захід через щойно відкритий німецький кордон. Однак у Берліні (де СДП традиційно мала сильні позиції) партія отримала на виборах 1990 року значно кращий результат — 35% голосів.

Щодо цього Болей з деякою гіркотою зауважила: «Ми хотіли справедливості, а отримали Rechtstaat [конституційну державу]».

Друге, що зробив де Мезьєр, — нарешті визнав співпричетність Східної Німеччини до Голокосту та виділив 6,2 мільйона дойчмарок на репарації.

Невипадково Міттеран був єдиним провідним західноєвропейським політиком, який спокійно поставився до усунення від влади Горбачова під час невдалої спроби перевороту в Москві.

Неабияка іронія полягає в тому, що наступники Міттерана тепер мають давати раду бюджетним викликам і соціальним наслідкам цього самого договору.

Не найменшою такою поступкою було призначення поплічника Міттерана Жака Атталі очільником нової інституції — Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), який мав інвестувати кошти у відбудову Східної Європи. Після того як він витратив мільйони на ремонт престижного будинку для себе, але дуже мало на тих, хто мав би бути його бенефіціарами, Атталі з ганьбою усунули з посади. Не схоже, щоб ця ситуація якимсь чином позначилася на його високій думці про себе.

Існують свідчення того, що Горбачов пішов на цю ключову поступку несвідомо: це сталося, коли в травні 1990 року він погодився на пропозицію президента Буша щодо того, що право Німеччини на самовизначення має охоплювати свободу «вибору союзів».

На думку Ґрасса, сучасна історія Німеччини складається з її постійних намагань роздуватися й розширятися та відчайдушних спроб інших країн континенту ці намагання стримувати — або, за його власним висловом, «кожні кілька років наш національний закреп лікують клізмою “Європа”».

Мільке, міністра державної безпеки в 1957‒1989 роках, у 1993 році засудили до шести років позбавлення волі за участь у вбивстві поліцейських у 1931 році. Але вже через два роки його достроково звільнили з огляду на вік: Мільке було 88 років. — Прим. наук. ред.

Зверніть увагу, що лише за вісім тижнів до того Горбачов уперто відмовлявся розглянути будь-які зміни такого штибу.

Валентин Варенников, який у той час очолював Сухопутні війська, та Дмитро Язов, міністр оборони СРСР. — Прим. наук. ред.

На п’ять центральноазійських республік — Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Туркменія та Узбекистан — разом припадало більше територій (18% усієї площі Радянського Союзу), аніж на будь-яку іншу республіку, окрім самої Росії, але їхній сукупний валовий національний продукт у вересні 1991 року становив лише 9,9%. Водночас їхня історія виходить за межі цієї книжки.

Але це мало хто передбачав. Дивовижний виняток — есеї Романа Шпорлюка, написані в 1970‒1980 роках та зібрані у виданні Ukraine and the Break-Up of the Soviet Union (Hoover Institution, Stanford, 2000).

Не плутати з історичною областю Молдова на західному березі річки Прут у Румунії.

Через тюркське походження азербайджанців причини цієї напруги частково можна простежити до винищення вірмен під час Першої світової війни в османській Туреччині.