Пор. мою легенду: «Святий Юрій і змій». Див.: «Слово Істини», ч. 16, 19, 1949 рік.
Див. цінну працю, Д. Шестаков: Изслідованія в области греческих народних сказаній о Святых. Варшава, 1910 р. Тут і рясна література.
Крюйс К. Разыскания о Доне. С. 61.
Эварницкий Д. Запорожье. Т. 2. С. 29.
Грабянка Г. Летопись. С. 19.
Боплан Г. Описание Украины. С. 7.
Собесский Я. Записки о Хотинской войне.
Там же.
Боплан Г. Описание Украины. С. 82.
Устное повествование Н. Коржа. С. 32.
Рондо К. С 445.
Кулиш П. Записки о Южной Руси. Т. 1. С. 151, 111.
Kitowicz. J. Opis obyczajöw i zwyczajöw za panowania Augusta III. Poznan, 1840. Т. 2. S. 214.
Крюйс К. Разыскания о Доне. С. 61.
Окольський Симон (1580—1653) – польський історик, геральдик, домініканець. Автор двох щоденників про селянсько-козацькі повстання 1637—1638 pp.
Окольский С. Польско-козацкая война // Отеч. Зап. СПб., 1864. Т. 10. С. 331.
Травянка Г. Летопись. С. 20.
Там же.
Эварницкий Д. Запорожье. Т. С. 12.
Эварницкий Д. Запорожье. Т. 2. С. 153; Устное повествование Н. Коржа. С. 22, 23; Кулиш П. Записки о Южной Руси. Т. 1. С. 79.
Кулиш П. Записки о Южной Руси. Т. 1. С. 141, 167.
Устное повествование Н. Коржа. С. 26.
Устное повествование Н. Коржа. С. 34—36.
Кулши П. Записки о Южной Руси. Т. 1. С. 161.
Эварницкий Д. Запорожье. Т. 2. С. 14; Т. 1. С. 59.
Від татарського «кабиз» – музичний інструмент.
Эварницкий Д. Запорожье. Т. 2. С. 15.
Боплан Г. Описание Украины. С. 8.
Боплан Г. Описание Украины. С. 5, 7.
Киевская Старина. К. 1889. № 1. С 225.
Боплан Г. Описание Украины. С. 7, 63.
Феодоский. Самарский Пустынно-Николаевский монастырь. С. 105.
Скальковский А. История. Т. 1. С. 204.
Мышецкий С. История. С. 16.
Манштейн X. Записки. Т. 1. С. 29.
Скальковский А. История. Т. 1. С. 78.
Звичайно, це слід розуміти лише як погрозу для усунення з Січі жінок, адже за порушення козацької заповіді винних страчували.
Манштейн X. Записки. Т. 1. С. ЗО.
Киевская Старина. 1887, октябрь. Т. 19. С. 383—384.
Мышецкий С. История. С. 53.
Записки одесского общества. Т. 7. С. 185, прим. 67.
Підрахунок хибний. На день зі 150 чол. виходило по 84 копійки.
Мишецкий С. История. С. 52; Грабянка соломахою зве кисле житнє тісто, рідко зварене на воді (Летопись. С. 19); Боплан називає соломахою розчинене на воді тісто, змішане з просом, кислувате на смак (Описание Украйны. С. 63).
Татари називали щербою просо з олією й кислим молоком (Записки одесского общества. Т. 11. С. 486).
Зуев В. О бывших промислах. С. 5.
Устное повествование Н. Коржа. С. 31, 37.
Записки одесского общества. Т. 6. С. 645.
Устное повествование Н. Коржа. С. 38. Зуєв пояснює «стябло» так: запорізькі рибалки, відібравши кращу рибу після рибалки, відразу варили її багато; витягнута й складена «на образ клеток», вона була квадратною купою заввишки по коліно: «сие называлось у них варить рыбу на стябло и составляло обыкновеннейшее для рыбной артели варево» (О бывших промыслах. С. 5).
Мышецкий С. История. С. 52, 53. Але М. Корж каже, що хліб пекли в окремих відділеннях великих печей, збудованих окремо від куренів; отже, можна припускати, що хліб вживали й січові козаки (Устное повествование Н. Коржа. С. 37).
Мышецкий С. История о козаках. С. 53; Травянка Г. Летопись. С. 19; Устное повествование Н. Коржа. С. 36—38.
Эварницкий Д. Запорожье. Т. 2. С. 14, 15.
Величко С. Летопись. Т. 2. С. 360.
Мышецкий С. История. С. 50, 51.
Читать дальше