Микола Галаган - З моїх споминів (1880-ті—1920р.)

328. У 1919 р. Україна намагалась бути активним учасником політичного об’єднання держав Чорноморського і Балтійського басейнів. За посередництва низки центральноєвропейських держав дипломатія УНР прагнула утворити Балтійсько-Чорноморський союз країн, який би міг протидіяти як більшовицькій загрозі, так і відновленню «єдиної і неділимої» Росії. 18.02.1919 р. на українсько-литовсько-білоруській нараді, скликаній в українському посольстві у Берліні з ініціативи голови представництва М. Порша обговорювалася ця ініціатива. Україну репрезентував також радник посольства й одночасно уповноважений ЗУНР в Німеччині Р. Смаль-Стоцький. Литва була представлена 5 особами, серед них — міністр фінансів Ічас і посол Литви в Англії Чепінський, а також посол Литви у Німеччині Шауліс. Від Білоруської Народної Республіки був її представник при посольстві Литви у Берліні аташе Ластовський. Було виявлено спільність багатьох проблем, що стояли перед молодими державами УНР, Білорусією та Литвою, і вони були чітко зафіксовані нарадою. Йшлося про: 1) небезпеку з боку Польїці; 2) небезпеку з боку більшовиків; 3) небезпеку з боку Добровольчої армії А. Денікіна; 4) боротьбу за міжнародне визнання та ін. Одночасно М. Порш і посол Литви в Берліні Шауліс обговорили можливість спільних кроків в дипломатичному та військовому напрямках, а також можливе співробітництво на Мировій конференції в Парижі. Нарадою зацікавилися в Державному Секретаріаті ЗУНР — ЗОУНР, який був поінформований радником посольства Р. Смаль-Стоцьким про її проведення і програму. Узгоджена програма майбутнього союзу була подана на розгляд українських дипломатичних представництв з розпорядженням представити її урядам країн акредитації.

329. «Вперед» — щоденник Української соціал-демократичної партії. Видавався у Львові у 1918–1922 рр. За своїм характером фактично був загальнонаціональним часописом. Редактори: Л. Ганкевич, П. Буняк, А. Чернецький та ін. У 1923–1924 рр. видавався як партійний часопис за редакцією М. Парфеновича, С. Волинця, С Рудика.

330. «На переломі» — громадсько-політичний і культурний журнал, який видавався О. Олесем у Відні у 1920 р.

331. «L’Ukraine» — український тижневик, який видавався Українським пресовим бюро у Лозанні під керівництвом В. Степанківського. З перервами виходив протягом 1908–1940 рр. Розповсюджувався серед дипломатичних, політичних і фінансових кіл європейських країн.

332. Лозинський Михайло (1880–1937) — український громадсько-політичний і державний діяч, публіцист, за фахом — правник. У 1914–1917 рр. співпрацював із Союзом визволення України. Належав до Української національно-демократичної партії. У 1918–1919 рр. — член Української Національної ради ЗУНР — ЗОУНР. З 13.02.1919 р. — державний секретар закордонних справ. У березні 1919 р. очолював делегацію ЗОУНР на українсько-польських переговорах про перемир’я. З квітня 1919 р. — член української делегації на Паризькій мирній конференції. В еміграції — професор Українського вільного університету у Празі. У 1927 р. переїхав до УРСР, завідував кафедрою права в Інституті народного господарства у Харкові. У 1930 р. заарештований і засланий на Урал, де й був розстріляний.

333. Панейко Василь (1883–1956) — український громадсько-політичний діяч, дипломат, журналіст. Належав до Української національно-демократичної партії, редактор журналу «Молода Україна» (1905). Протягом 1912–1918 рр. редагував український щоденник «Діло» (Львів). Перший державний секретар закордонних справ ЗУНР, заст. голови делегації УНР, згодом — голова делегації ЗУНР на Мировій конференції у Парижі (1919). У Львові видавав газету «Діло» (1925) і двотижневик» Політика» (1925–1926), згодом — кореспондент часопису «Діло» у Парижі. Автор трактату «З’єднані держави Східної Європи» (1922).

334. Сидоренко Григорій Микитович (1874–1924) — український громадсько-політичний діяч, дипломат, за фахом — інженер шляхів сполучення. Народився у Херсонській губернії. Один із лідерів Української партії соціалістів-са-мостійників (УПСС), член УЦР. У січні—квітні 1918 р. — міністр пошт і телеграфу УНР. За часів Української Держави — член президії Всеукраїнського союзу земель. У листопаді—грудні 1918 р. як делегат від Українського національного союзу брав участь у переговорах з представниками Антанти в Яссах. У січні—серпні 1919 р. очолював делегацію УНР на Паризькій мирній конференції. У 1919–1922 рр. — посол УНР у Відні. В еміграції жив у Чехо-Словаччині, з 1923 р. працював директором бібліотеки Української господарської академії у Подєбрадах. Помер у Празі.