Микола Хвильовий
Кіт у чоботях
Отже, про глухе слово: Гапка - глухо, ми її не Гапка, а товариш Жучок. Це так, а то - глухо.
А от гаптувати - це яскраво, бо гаптувати: вишивати золотом або сріблом.
…А то буває гаптований захід, буває схід, це коли підводиться або лягає заграва.
Гаптований - запашне слово, як буває лан у вересні або трави в сіновалах - трави, коли йде з них дух біляплавневої осоки.
Гапка - це глухо. Ми її: товариш Жучок.
І личить.
…От вона:
Це тип: “кіт у чоботях”? Знаєте малюнки за дитинства: “кіт у чоботях”? Він дуже комічний. Але він теплий і близький, як неньчина рука з синьою жилкою, як прозорий вечір у червінцях осени.
“Кіт у чоботях” - це товариш Жучок. От.
А тепер я питаю:
- Відкіля вони вийшли - товариші Жучки? Скільки їх вийшло? Га?
А пройшли вони з краю в край нашу запашну червінькову революцію. Пройшли товариші Жучки, “кіт у чоботях”.
…Ах, я знаю: це Жовтнева тайна. Відкіля вони вийшли - це Жовтнева тайна.
!…Сьогодні в степах кінноти не чути, не бачу й “кота в чоботях”.! Відкіля прийшов, туди й зник.
…Зникли, розійшлись по шляхах, по кварталах, по глухих дорогах республіки.
“Кіт у чоботях” - це муралі революції.
І сьогодні, коли голубине небо, коли вітер стиха лоскоче мою скроню, в моїй душі васильковий сум.
Так! Я хочу проспівати степову бур'янову пісню цим сіреньким муралям. Я дуже хочу, але я не можу: треба, щоб була пісня пісень, треба, щоб був гімн.
Тому й васильковий сум: хіба я створю гімн “коту в чоботях”, щоб понести цей гімн у глухі нетрі республіки? Хіба я створю гімн?
От її одіж:
- Блюза, спідничка (зимою стара шинеля), капелюшок, чоботи. Блюза колір “хакі”, без ґудзиків, колір “хакі” - це ж зелений, а вся революція стукає, дзвенить, плужить, утрамбовує по ярках, по бур'янах, біля шахти - де колір “хакі”.
Вся революція без ґудзиків, щоб було просторо, щоб можна розправитись, зітхнути вільно на всі легені, на всі степи, на всі оселі…
- На ввесь світ!
Спідничка теж “хакі”, а коли й не так, то все одно так, бо колір з бур'янів давно вже одбився в ній. Так, і спідничка теж “хакі”. Вона трішки подерта спереду, трішки ззаду, трішки по боках.
Але спідньої сорочки не видно, бо революція знає одну гармонію фарб: червіньковий з кольором “хакі”, тому й сорочка була зелена - тіні з бур'янів упали на сорочку.
От.
- Капелюшок… а на нім п'ятикутна зоря. Цього досить? А то ще: під капелюшком голена голова - не для моди, а для походу, для простору.
І нарешті, чоботи.
Ну, тут ясно:
подивіться на малюнок, той, що за дитинства.
Досить?
А тепер про її зовнішність, а потім - про неї…
…Зовнішність.
Русява? Чорнява?
Ясно - жучок.
А втім, це не важно…
…Очі… ах, ці очі… Я зовсім не роман пишу, а тільки маленьку пісню.
Але треба й про очі.
Очі - теж жучок.
Іще дивіться на її очі: коли на бузину впаде серпневий промінь - то теж її очі.
А от ніс (для баришень скандал!)… ніс - головка від цвяшка: кирпатенький (“Кирпик!” - казали й так, поза очі тільки).
Ну, ще зріст.
Ясно: “кіт у чоботях”.
А втім, я зовсім не хочу ідеалізувати товариша Жучка, я хочу написати правду про неї - уривок правди, бо вся правда
- то ціла революція.
Тепер мій читач чекає від мене, мабуть, цікавої зав'язки, цікавої розв'язки, а від “кота в чоботях” - загальновизнаних подвигів, красивих рухів - іще багато чого.
Це даремно.
Ми з товаришем Жучком не міщани, красивих рухів у нас не буде: у товариша Жучка не буде.
За цим звертайтесь до гітарних героїв гітарних поем.
Товариш Жучок - це тільки “кіт у чоботях” із жвавими рухами, з бузинковим поглядом, що ходить по бур'янах революції і, як мураль, тягне соняшну вагу, щоб висушити болото…
А яке - ви самі знаєте.
І тільки.
А зав'язки - розв'язки так від мене й не дочекаєтесь.
Бо зав'язка - Жовтень, а розв'язка - соняшний вік, і до нього йдемо.
Розв'язка в гітарних поетів… От: “Вони поцілувались, кінець”, або “О моя Дульсінеє! Всаджу собі оцей чингал… Умирає…”
Ми з товаришем Жучком цього не знаємо. Правда, подвиги є, але вони не наші…
- А чиї?
- Ви подумайте!
Так от. Це не роман - це тільки маленька пісня, і я її скоро скінчу.
В цьому розділі я оповідаю про невеликий подвиг…
- А чий? Ви подумайте!…
…Зима, фуга, буруни, іще буруни…
Потяг, залізниця, й рейки, рейки в степ.
На Кубань! На Кубань! На Кубань! Довго паровик борсається в депо: і тут - у депо, і там - у депо…
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу