В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

■ Судові питання- умовний термін, який позначає три ключові питання («питання факту», «питання права», «питання політичної моральності чи відданості»), з якими систематично мають справи судді та судові юристи, приймаючи судове рішення. «Питання факту» (аналог «суд факту») передбачають встановлення обставин (зокрема справи) як емпіричних даних. «Питання права» (аналог «суд права») передбачають визначення правозастосування - яке право (правовий принцип, норма) і в який спосіб слід застосовувати до питання факту. Питання політичної моральності чи відданості передбачають визначення ставлення політичної системи до права (політики права) в частині обов’язку судді чи судового юриста та що це означає в конкретній справі (наприклад, суддя, не засуджуючи підсудного до смертної кари за наявних підстав, може тим самим виражати своє ставлення до політики права; державний обвинувач, аргументуючи застосування більш суворого покарання, може тим самим виявляти специфіку ставлення до кримінально-правової політики). «Питання права» вирізняються особливим характером «теоретичних розбіжностей», що означає відсутність єдино правильного вирішення певного питання права.

■ Судоустрій- одна з основних складових судової системи держави, якою визначаються засади організації та діяльності судів.

■ Судочинство- процесуальна форма здійснення правосуддя. Питання співвідношення та розмежування понять правосуддя та судочинство - питання філософії правосуддя.

■ Текстуалізм- формалістична теорія юридичного тлумачення, поширена в судово-прецедентній правовій системі, за якою закон тлумачиться за звичайним смислом тексту, не зважаючи на нетекстуальні джерела наміри законодавця, мету закону, справедливість, правильність закону тощо. Текстуалізм відрізняють та протиставляють контекстуалізму; інтенціоналізму (тлумачення згідно з наміром автора акта); пов’язують із оригіналізмом (початковий смисл автора акта), «суворим тлумаченням» (strict constructionalism). За Oxford English Dictionary, термін «текстуалізм» уперше використав Марк Паттісонін у 1863 році для критики пуританської теології. У 1952 році суддя ВС США Роберт Джексон використав слово textualism у рішенні ВС США в справі Youngstown Sheet & Tube Co. v. Sawyer.

■ Теоретична розбіжність- характеристика розбіжностей (у поглядах), що передбачає наявність кількох підходів до вирішення теоретичного чи практичного питання. Відрізняється від емпіричних питань, які зазвичай не є складними для вирішення. Властива «питанням права» як елементу судових питань. Вихідна основа вироблення різних теорій прийняття судових рішень.

■ Угода про визнання вини(англ. plea bargain) - у кримінальному судочинстві санкціонована законом письмова угода обвинувачуваного з обвинувачем, за якою обвинуваченому пропонується визнання вини зазвичай у меншому судовому звинуваченні чи в початковому звинуваченні з міркуваннями (рекомендацією) щодо менш суворої міри покарання. Обґрунтовується з позицій ефективності (в кількісних категоріях) функціонування системи судочинства, міркувань економії на її утримання (наприклад, зменшення витрат на кримінальне переслідування). Проблематика виникає в зв’язку з аналізом мети кримінального судочинства; применшенням передумови зосередженості на всебічному дослідженні всіх обставин справи: тобто, може не мати місця встановлення істини, а відтак неможливо встановити винність чи невинуватості особи (звідси й критика угоди як «презумпції вини»); відсутністю адекватного покарання за вчинене, не визнане злочином, але таке, що заподіяло шкоду. Критично визначається як «угода з правосуддям» (рос. «сделка с правосудием»). Визнається у таких державах, з-поміж інших, як Англія, Естонія, Ізраїль, Індія, Італія, США, Франція; у РФ з 2009 року передбачається інститут «досудової угоди про співпрацю». В системі кримінального судочинства України офіційно не санкціонована, фактично застосовується (без формального оформлення), наявні прояви (закриття кримінальної справи у зв'язку з дійовим каяттям, з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим).

■ Факт (факти)(від лат. factum - зроблене, дія, подія, вчинок) - те, що відповідає об’єктивній дійсності. В судовій діяльності факт - це категорія істинності (факт як істина, встановлення обставин як спосіб встановлення істини в справі). Вирізняють поняття «юридичний факт» - у вузькому розумінні це передбачена гіпотезою правової норми конкретна обставина, з настанням якої виникають, змінюються або припиняються правові відносини; необхідна умова застосування диспозиції чи санкції відповідної правової норми. Юридичні факти, які є діями, залежно від їх відповідності приписам правових норм, можуть бути правомірні та неправомірні (правопорушення).