В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

■ Юридична герменевтика- вчення про принципи тлумачення юридичних текстів. Див. судова герменевтика.

■ Юстиція(лат. justitia - справедливість, правосуддя, від jus - право) - термін, що вживається в смислах (1) правосуддя; та (2) система судових і пов’язаних з їх діяльністю установ: прокуратура, органи слідства, адвокатура, нотаріат тощо, об’єднаних покликанням служити торжеству правосуддя, законності й справедливості, забезпеченню прав громадян. Історично в Європі до XVII століття «юстиція» позначала покарання (зокрема, шибеницею). За сферами судочинства виокремлюють юстицію конституційну, кримінальну, цивільну, адміністративну, міжнародну, військову, ювенальну тощо. Термін, що позначає судове відомство, міститься в назвах органів управління в галузі юстиції - «міністерство юстиції», «юстиць-колегія» (центральна державна установа в Російській імперії XVIII ст.) тощо, покликаних організаційно забезпечувати здійснення правосуддя і правопорядку в країні. В Україні Міністерство юстиції носило різні назви: Генеральне секретарство судових справ УНР (1917), Міністерство судових справ (1918), Міністерство юстиції (1918), Відділ (1918) і Народний комісаріат юстиції (1919), Комітет юстиції при Всеукраїнському революційному комітеті (1919), Народний комісаріат юстиції УСРР (1919, з посадою водночас міністра юстиції та генерального прокурора), Міністерство юстиції УРСР (з 1946; 1963-1970 ліквідовано з покладенням функцій на юридичну комісію при РМ УРСР та Верховний Суд УРСР), Міністерство юстиції України (з 1991). (3) Ім’я богині правосуддя в Давньому Римі, яку ототожнювали з грецькими богинями Фемідою і Діке, зображуваною без чи з пов’язкою на очах, мечем і терезами; алегорична персоніфікація моральності в судочинстві.

■ Ratio decidendi(раціо десіденді; з лат. вирішальний довід) - у широкому розумінні: мотивування, вирішальний довід певного рішення; у вузькому: позначення мотивувальної частини судового рішення в англосаксонському праві, в якому формулюється правовий принцип, за яким вирішено дану справу. Вважається обов’язковою для подальшого застосування відповідно до принципу stare decisis - обов’язковість дотримання прецедентів.

■ Stare decisis(старе децісіс; з лат. дотримуйся попередніх рішень) - у правових системах країн загального права - принцип обов’язковості дотримання судових прецедентів. Обов’язкове для дотримання суддями в прийнятті судового рішення.

У цій частині дослідження висвітлюють філософсько-правові основи дослідження правосуддя. Зокрема, для виконання цього завдання пропонується розглянути стан наукової розробки проблеми, зокрема розглянути об’єкт і проблематику дослідження правосуддя в юридичній науці. В цьому зв’язку далі окремо (в додатку до монографії) подається огляд результатів дослідження проблематики в межах певних спеціальностей юридичної науки, зокрема Викладаються джерельні основи дослідження. України. Зрештою, філософія правосуддя подається як напрям філософії права. Підсумовують виклад розділу висновки.

Вступні зауваги. Розпочнемо з «правосуддя»: зі з’ясування того, яке явище позначає слово «правосуддя».

Чи не найпростіший та водночас науковий спосіб для цього - звернення до етимології відповідного слова. Найпростіший - оскільки він вказує (точніше повинен вказувати) на те явище, яке позначалося відповідним словом; науковий - оскільки етимологія, як відзначав давньоримський граматик Варрон є наука, яка встановлює «чому і від чого з'явилися слова» («етимологія» - від грецьких слів, що означають «наука» чи вчення про «справжнє значення слова»).

Отож, етимологія слова «правосуддя» видається процесом, що відображає позначення явища, опис його сутності одним словом.

Зокрема ж звернімося до енциклопедичних, науково обґрунтованих, визначень правосуддя. Відтак, етимологічні визначення правосуддя й слугуватимуть основою для подальшого критичного філософсько-правового осмислення явища правосуддя в цьому дослідженні.

Етимологія слова «правосуддя». В українському мовознавстві стверджується: слово правосуддя - це запозичення «з церковнослов’янської мови; церковнослов’янське правосждиіє, утворене з основ прикметника правь «правий, правильний, справедливий» та іменника сждъ» [3].« Відповідно етимологія слова правосуддя - правильно, справедливо робити, говорити, судити. Якщо пов’язувати ці смисли з явищами, що позначають зазначені слова (слово), то правосуддя в «судовому контексті» може означати «правильний, справедливий суд» чи «суд за правом», «суд за справедливістю». На користь такого розуміння свідчить і те, що в літературі нерідко «правосуддя» тлумачиться як «право судити» [4].