В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

■ Судовий мінімалізм- підхід до тлумачення, філософія тлумачення у конституційному праві США, заснована на політично поміркованому підході. Передбачає наголос на дотриманні судових прецедентів і stare decisis, допускає мінімальні зміни в конституційному праві шляхом тлумачення, заради забезпечення стабільності основного закону. Поширена в США як теорія конституційного тлумачення. Асоціюється з теорією судової стриманості. Автор і прихильник терміна Кес Санштайн (Sunstein) розглядає його як поміркований спосіб - на противагу «крайностям»: оригіналізму та судовому активізму. Протиставляється оригіналізму, тлумачення якого призводить до заперечення сучасного устрою на користь нині застарілого - часу засновників Конституції. Цього погляду можуть дотримуватися судді, прихильники судового консерватизму, які можуть ухвалювати судові рішення, що суперечать сучасними прецедентам. Мінімалізм критикує традиційний ліберальний судовий активізм, як занадто експансіоністський та такий, що поступається прецедентом заради досягнення ліберальних політичних цілей.

■ Судовий оригіналізм(originalism) - різновид формалістичної теорії права в сфері правосуддя; принцип конституційного тлумачення, поширений у контексті тлумачення Конституції США, що передбачає з'ясування первісного (оригінального) змісту або наміру, а не, натомість, нав’язування нового тлумачення, відмінне від початкового наміру. Основа - ідея суду як утверджувача закону, а не, натомість, правотворця (законотворця), що передбачає творення, зміну чи скасування закону - компетенція законодавчої влади. Співвідноситься з судовим текстуалізмом.

■ Судовий прецедент- джерело права, що має істотне або домінуюче значення в системах права англосанксонської правової сім’ї (системи); ключове джерело права в правових системах «загального права», основа (судового) прецедентного права. В англосаксонських правових системах розглядається як «те, що змащує право як механізм, функція якого - сприяння справедливості» (Л. Голдштайн). Ґрунтується на доктрині stare decisis, що передбачає обов’язковість дотримання судового прецедента як судового рішення, норма чи принцип якого (ratio decidendi) є обов’язковими для всіх наступних аналогічних справ. Виокремлюють дві системи (рівні) судового прецеденту - ієрархічна система, в якій суди підпорядковані в судовій системі й відтак зобов’язані за цим принципом; горизонтальна система передбачає обов’язковість судових прецедентів самих судів, які їх створили, а також судів одного рівня (наприклад, апеляційний - апеляційний суд). В межах філософії права порушується питання про обґрунтованість (засади) обов’язковості судового прецеденту загалом та ієрархічного його застосування зокрема (так, наприклад, у США вона визначається найвищим органом судової влади, ВС США визнає вищу міру обов’язковості надавати перевагу судовим прецедентам вищих судів). З позицій праворозуміння, ототожнення права та закону (чи законодавства) вважається однією з проблем впровадження та застосування судового прецеденту, зважаючи на визнання джерелом судового права лише закону, за яким судове рішення може не визнаватись як джерело права.

■ Судовий процес- (1) в широкому розумінні процедура здійснення судочинства; (2) у вузькому розумінні - регламентована процедура розгляду судової справи. Здійснюється на засадах певних принципів судочинства.

■ Судовий структуралізм- підхід до судового тлумачення конституції (поширений у конституційному дискурсі США), різновид суддівської філософії, що ґрунтується на розгляді структури органів і повноважень відповідно до конституції, як основи для прийняття судового рішення. Належить до «очевидного» контекстуалізму, протиставляється текстуалізму та суворому конструктивізму, оскільки має на увазі, що конституція передбачає «структурні ідеї» (наприклад, як Конституція США, передбачає ідеї структурування державної влади, не передбачаючи таких ідей чи інститутів, як «поділ влади», «стримування та противаги», «демократія», «основоположні права» тощо). Критикується як політичний чи правовий, політико-правовий інструмент здійснення певних ідей, начебто передбачених у структурі конституції.

■ Судовий юрист- юрист, який професійно займається судовою юридичною діяльністю. В широкому сенсі охоплює всіх юристів, зокрема й суддів - ключових осіб судової діяльності, зважаючи на відповідальність прийняття судового рішення як реалізації судової влади. У вузькому розумінні - це адвокати (судові адвокати), державні обвинувачі в суді, представники учасників судового процесу, судові експерти (якщо вони юристи). Судові юристи займаються вирішенням судових питань.