В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

■ Судове релігієзнавство- напрямок сучасної думки, що дисциплінарно розвивається на перетині релігієзнавства та правознавства. Осмислює проблеми, що стосуються співдії права та релігії, зокрема релігійну профілактику злочинності, злочини на релігійному ґрунті, «сектантство», релігійні переслідування тощо. Проблематика викладається на основі різноманітних підходів до вивчення релігії (кримінологічний, криміналістичний). У Росії в 1998 році вийшов друком посібник «Судебное религиоведение» (Ю. В. Тихонравов).

■ Судове рішення- (1) у широкому значенні це акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження. Зазвичай ухвалюються судами іменем держави і є обов’язковими до виконання на всій її території. (2) У вузькому значенні - рішення суду як акт правосуддя у певних видах судочинства (наприклад, конституційне, цивільне). Розрізняють: (1) залежно від обсягу вирішуваних питань: завершальні (основні) (вирішують усі правові вимоги, передані на розгляд суду) та додаткові (вирішують окремі правові питання); (2) залежно від способу вирішення правових вимог: альтернативні (встановлюють два можливі, точно визначені способи реалізації рішення, передбачені нормами матеріального права); факультативні (відповідач зобов’язується до виконання певних дій, а в разі неможливості їх учинення одночасно визначається інший спосіб це зробити). Рішення має бути викладене письмово, а за змістом - відповідати встановленим у законі вимогам. При колегіальному розгляді справ суддя, не згодний з рішенням більшості, може письмово викласти окрему думку. Рішення може бути оскаржене, за винятком остаточних рішень, відповідно визначених законом. Судове рішення повинно бути обґрунтованим і законним. Судове рішення набуває законної сили - має силу закону. Судове рішення, що набрало законної сили, є обов’язковим. У теорії та філософії правосуддя ключовими для прийняття рішення є судові питання та їх вирішення (наприклад, питання права, факту і політичної моральності та відданості). Вирішальним у процесі прийняття рішення також можуть бути його чинники (фактори). Наприклад, Є. Ерліх вирізняв три істотні чинники впливу на прийняття судових рішень у здійсненні правосуддя. Перший - ціннісні судження у судовій інтерпретації (наявність нормативного припущення про необхідність «правильного» рішення); другий - соціально-історичний контекст справи (кожна справа розглядається з огляду на її історико-соціальний контекст); третій - «особистість судді» (істотний чинник реалізації волі судді, будь-якого, й зокрема «вільного правосуддя»). При цьому воля, свобода судді, за Ерліхом, не є суб’єктивним інтуїтивізмом, а є «консервативною свободою відповідального ставлення до правового розвитку», турботою судді про належність своєї особистості.

■ Судове слідство- основна частина судового розгляду справи, мета якої - дослідження судом за участю сторін обставин справи. Відповідає поняттю «суд факту». За критерієм ролі суду (судді) в судовому слідстві вирізняють дві моделі, умовно: французьку та англійську. Перша передбачає активну участь суду в дослідженні обставин справи, доказів сторін, друга - пасивну, в якій завдання суду - забезпечення дотримання процедури, за якої дослідження обставин і доказів здійснюється сторонами. В Україні діє перша модель: судове слідство зазвичай розпочинається із читання обвинувального висновку прокурором, роз’яснення підсудному суті обвинувачення та визначення обсягу і порядку дослідження доказів. Визнається, що в деяких країнах у певному розумінні судове слідство здійснюється й так званими «слідчими суддями», як у Франції, Італії, Іспанії. Так, у Франції судовим слідчим є магістрат у суді вищої інстанції, завданням якого є з’ясувати в рамках кримінального розслідування, наявність обґрунтованих обвинувачень, достатніх для судового переслідування. Роль зазначеного інституту дискутується, піддається реформуванню на даному етапі, зважаючи на те, що з одного боку він виконує позитивну функцію попередження та розслідування «політичної злочинності», а з іншого розглядається як такий, чиї повноваження не відповідають поділу функцій між слідством і судом, можуть слугувати зловживанням (сваволя).

■ Судове тлумачення- спосіб правопошуку для судового правозастосування. У правовій теорії та конституціоналізмі США розрізняють interpretation (інтерпретація, тлумачення) та construction (буквально: «конструювання»). Якщо interpretation означає «діяльність із визначення лінгвістичного значення чи семантичного змісту правового тексту», то construction - «діяльність із перекладу семантичного змісту правового тексту на юридичні правила». Відтак інтерпретується значення тексту, а конструюються юридичні правила для застосування тексту до конкретних фактичних ситуацій (Л. Солам). Зазначене розмежування має практичним наслідком розвиток різних теорій тлумачення, зокрема конституційного тлумачення в США на базі «конструктивізму». Судове тлумачення найширше застосовується для цілей тлумачення конституції, законодавства у «суді права»: конституційному, вищому - апеляційному, касаційному тощо. Виокремлюють такі види тлумачення, як судовий активізм (характеризується судовою нормотворчістю) на противагу судовій летаргії (judicial lethargy), а також «судовому стриманню» (обмеженню) (judicial restraint) посеред них. Поширене в США, де в процесі тлумачення Конституції вироблені різні теорії судового тлумачення: текстуалізм, оригіналізм, суворе тлумачення (strict constructionism), функціоналізм, доктриналізм, девелопменталізм (developmentalism), контекстуалізм (історичний чи фактичний), структуралізм; поєднання цих теорій. Так, наприклад, одні тлумачать конституцію, керуючись уявленням про те, що вона - це «жива конституція», тоді як інші тлумачать її, як «моральну конституцію».