В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

■ Судівництво- термін, синонім терміна судочинство, що традиційно використовувався в Україні на початку ХХ ст. Використано в назві міністерства урядів України за часів Гетьманату, ЗУНР (1918). На сучасному етапі використовується зрідка.

■ Судова антропологія- 1) напрямок філософсько-правової думки, предметом якої є осмислення судової проблематики з позицій антропології права; 2) спеціалізована прикладна галузь фізичної антропології, предметом якої є медико-правове розслідування смерті. Зводиться до надання експертизи, «коли рештки тіла знайдено відносно пізно після смерті» («оперативна експертиза» надається судовими експертами - патологоанатомами).

■ Судова аристократія- режим здійснення судової влади, який проводиться суддями, чий статус носить ознаки аристократизму. Аристократизм судді вбачається в його численних привілеях (довічне (чи безстрокове) перебування на посаді, недоторканність, високий рівень фінансових гарантій і соціального забезпечення). З одного боку, ці привілеї покликані забезпечити незалежність суддів, з іншого, можуть слугувати передумовою відчуження суддів від народу. Розглядається поряд із такими типами режимів здійснення судової влади, як судова демократія, судова олігархія.

■ Судова влада- поняття, яке в межах доктрини поділу влади позначає одну з гілок державної влади, основне завдання якої - здійснення правосуддя. Правосуддя постає як форма реалізації судової влади. Судова влада як самостійна державна влада за режимом (способом організації та здійснення влади певними методами) може поставати, з-поміж іншого, як судова демократія, судова аристократія, судова олігархія.

■ Судова герменевтика- (1) напрямок юридичної герменевтики; (2) методологія у здійсненні правосуддя, що передбачає «суд факту» (встановлення істини як дійсних обставин справи) та «суд права» (встановлення права та його застосування), що супроводжуються процесами тлумачення (зокрема судового тлумачення), які є предметом розгляду герменевтики.

■ Судова демократія- режим здійснення судової влади, за якого народ бере участь у ньому безпосередньо або опосередковано (зокрема, у таких процесах, як, наприклад, вибори суддів, «народний контроль» над судами, анулювання присяжними закону). Розглядається поряд із такими типами режимів здійснення судової влади, як судова аристократія, судова олігархія.

■ Судова логіка- (1) спеціальна частина юридичної логіки, предметом якої є судове обґрунтування, зокрема судове доказування, аргументування; (2) резон, смисл, за яким діяв суд, як у вислові: яка тут «судова логіка». Технологічна складова в процесі здійснення правосуддя. Структурно можна розрізняти судову логіку адвоката, судді, прокурора (адвокатську судову логіку і т.д.) тощо. Проблемним є питання про розмежування судової логіки та судової герменевтики.

■ Судова олігархія- тип режиму судової влади, який здійснюється суддями як окремою групою, що діє у власних інтересах. Як наслідок, може виникати напруження між різними «гілками влади» не лише щодо того, хто є джерелом влади - народ чи судді, але й щодо того, чиї інтереси представляють і повинні представляти судді. Оскільки судді не підзвітні нікому та підкоряються лише закону, то виникає питання про те, чи можуть вони вважатися повноцінними безпосередніми представниками народу, здатними представляти всі його інтереси, а не лише ті, які опосередковано представлені в законі. Розглядається поряд із такими типами режимів здійснення судової влади, як судова демократія, судова аристократія.

■ Судова політика- прикладна філософія правосуддя, спрямована на забезпечення здійснення правосуддя на практиці. В широкому розумінні - політика, пов’язана з судовою діяльністю; у вузькому - (зазвичай) державна політика, складова частина правової політики в судовій сфері, спрямована на досягнення встановленої мети та відповідних завдань. Метою державної судової політики може визначатися забезпечення такого режиму здійснення судової влади, за якого здійснюється правосуддя. Практична діяльність судової політики здійснюється вповноваженими державними органами. Теоретичні засади судової політики - доробок філософії правосуддя. Має різні види та форми виявлення. Яскраво виявляється при проведенні судової реформи. Ефективність судової політики забезпечується втіленням відповідних принципів, системною діяльністю. Історично термін використовувався, відображався в назвах державних установ. У 1935-1937 роках діяв Український інститут судової політики НКЮ УСРР - наукова установа Народного комісаріату юстиції УСРР, яка мала на меті виявлення та вивчення характерних особливостей злочинності в УСРР і сприяння діяльності органів юстиції (функціонувала у складі чотирьох секцій: кримінальної політики; кримінального процесу і техніки розслідування; господарського права; цивільного права).