В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

■ Судовий активізм- критичний термін, що використовується у судово-прецедентній правовій системі для позначення судових рішень чи суддів (судовий активіст), що характеризуються впливом власного тлумачення, яке надає суд тому, що позначається як «право», на противагу тому, що вважалося б правом із позиції стороннього, неупередженого оглядача. Вважається, що судді, прихильники судового активізму - «судді активісти», - прагнуть прийняти законодавство через судові рішення, таким чином підміняючи собою законодавця. Вважається, що термін увів в обіг американський правник Артур Шлезінгер (Schlesinger) у статті «The Supreme Court: 1947» для позначення підходу окремих суддів ВС США. Дослідник Бредні Кенон (Canon) виокремлює такі риси (виміри) судового активізму, як: (1) меджоритаріанізм (majoritarianism) - ступінь, до якого суддя в судовому порядку визнає неправомірними політичні положення, прийняті через демократичні процедури; (2) інтерпретаційна послідовність (interpretive stability) - ступінь зміни попередніх судових рішень, доктрин, способів тлумачення іншими (новими); (3) інтерпретаційна відданість (interpretive fidelity) - ступінь тлумачення конституційних положень усупереч чітким намірам нормотворців чи змісту мови, використаних у правових положеннях; (4) сутнісна/демократична процедура (substance / democratic process) - ступінь, до якого судові рішення виробляють незалежні політичні позиції - на противагу діяльності із збереження демократичної політичної процедури; (5) специфічність політики (specificity policy) - ступінь, до якого судове рішення саме встановлює політичне положення на противагу тому, аби залишити це на розсуд інших установ; (6) наявність альтернативного політичного діяча (availability of an alternate policymaker) - ступінь, до якого судове рішення замінює або порушує серйозні питання інших урядових установ. Судовий активізм протиставляється судовій стриманості (обмеженню) (judicial restraint) як судовій філософії права.

■ Судовий девелопменталізм(developmentalism, анг. develop - розвивати) - підхід до тлумачення, вироблений в конституційному праві США, що ґрунтується на доктриналізмі, який визнає можливість і значення часткової доповнюваності за допомогою суддівського права (доктрини, виробленої суддями) та водночас розширює сферу тлумачення, включаючи в неї ширший масив історичних подій, як-от неофіційну практику, звичаї, політичну культуру. Судді-девелопменталісти відхиляють поняття «конституція в статиці» та «моральна конституція», натомість зосереджуючись на тлумаченні того, «як розвивався смисл». Прикладом цього є тлумачення, за яким Конституція має розглядатися у світлі «мінливих норм пристойності, що відзначають поступ суспільства, що розвивається» (голова ВС США Ерл Уоррен). Відтак, прихильники підходу розвивають теорію «живої конституції», що ґрунтується на положеннях про те, що конституція є, певною мірою, динамічною. Звідси й критика підходу: доктриналізм не просуває мету стабільності, адже сам покладається на легітимність так званих «конституційних змін», що відбуваються не лише в проекції «минуле - сьогодення», але й «сьогодення - майбутнє», при цьому майбутнє невідоме. Відтак і критика: підхід зумовлює те, що конституція «нічого не значить», оскільки вона може значити «будь-що».

■ Судовий доктриналізм- підхід до тлумачення, вироблений у конституційному праві США, що ґрунтується на пошуку та узагальненні попередніх тлумачень Конституції, зважаючи на їх зв'язок із конкретними проблемами, задля вирішення поточної проблеми стосовно питання, що виникає. Віддає центральне місце принципу stare decisis, прагнучи розширити застосування попередніх рішень та їх розуміння у нових справах та питаннях. Сприяє збереженню та утвердженню загального права. Як метод використовується у викладанні конституційного права в юридичних навчальних закладах США (школах права), коли посібники укладаються тематично з поданням викладу справ. Критика підходу зумовлена його специфікою. Так, текстуалізм наголошує: увага доктриналіста відволікається від самої Конституції, акцентується на коментарі до тексту («Остаточним критерієм конституційності є сама Конституція, а не те, що ми вже говорили про неї», суддя ВС США Фелікс Франкфуртер). Доктриналізм також уможливлює розширення суддівського розсуду.

■ Судовий контроль, або судовий перегляд(англ. judicial review) - 1) конституційна доктрина в США, започаткована рішенням ВС США в справі Marbury v. Madison (1803), за якою судова система уповноважена визнавати неконституційними акти законодавчої та виконавчої влади; в принципі визначати «що є правом» (what is law); 2) процес реалізації повноважень судового перегляду. Доктрина істотно вплинула на статус судової влади, соціальне значення і престиж юридичної професії, зокрема судді, в США.