В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

■ Особистість- якісна характеристика людини. Особистість постає як аспект внутрішнього світу людини, що виявляється в особливостях характеру та поведінки людини. Оскільки правосуддя здійснюється за участі суддів та інших осіб, то істотними стають особистісні характеристики здійснення правосуддя. В дослідженні обстоюється ідея про те, що однією з гарантій здійснення правосуддя є особистість.

■ Пасивізм (passivism)- спосіб судового тлумачення (зокрема конституції), за яким суд як судова влада повинен показати повагу доінших гілок влади. Так, з позицій пасивізму, судова гілка влади повинна віддати вирішення незрозумілих питань із позицій політичної моралі іншим гілкам влади. Це, в свою чергу, може означати, що конституція буде розтлумачена з позиції більшості (погляд більшості домінуватиме). Критика способу полягає в тому, що він не забезпечує справедливості меншинам: законодавці відображають та слідують волі більшості, яка, зокрема, виражається під час виборів. Відтак, постає питання про встановлення та дотримання прав меншин. Розглядається, зокрема, в працях Р. Дворкіна поряд із таким способом тлумачення, як історизм.

■ Позасудові органи- (1) державні несудові органи, наділені правом виносити вироки в кримінальних справах і застосовувати репресивні заходи (висилка, ув’язнення до установ виконання покарань в адміністративному порядку). Широко використовувалися у Російській імперії для боротьби з революційним рухом, а також у СРСР у перші роки радянської влади (Всеукраїнська надзвичайна комісія та її органи на місцях; в Україні Особлива комісія з адміністративної висилки при НКВС УСРР; Особливі наради, «двійки» і «трійки»; Судова колегія при ОДНУ (1923-34). В Україні за чинною Конституцією 1996 року правосуддя здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також присвоєння цих функцій іншим органами чи посадовими особами не допускається (ст. 124); (2) способи вирішення конфліктів - альтернативні (позасудові) методи врегулювання спорів (як-от медіація).

■ Позов- правовий, цивільний процесуальний засіб у формі вимоги, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду з метою захисту зазвичай майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів у справах, що виникають у спорах, зазвичай, із цивільних, сімейних, трудових та інших правовідносин. Вимога до суду називається «позовом» або «позовною вимогою» і опосередковується позовною заявою, в якій містяться вимоги до відповідача, розкриваючи матеріально-правову та процесуально-правову сторони, що обґрунтовуються нормами відповідних галузей права, якими врегульовані відносини сторін.

■ Право- явище, яке позначається терміном «право», зміст уточнюється на основі певного праворозуміння. У контексті класичної філософії права право - це те, що відповідає ідеї права. (Ідея права за Г.-В.-Ф. Гегелем - це «поняття права та його здійснення», що є предметом філософії права; право за Г. Радбрухом - «це те, що відповідно до свого смислу покликане служити ідеї права», а ідея права визначається антиномічними правовими цінностями справедливості, доцільності та правової певності). Зміст ідеї права може різнитися залежно від змісту відповідної концепції. У класичній філософії права її предметом є співвідношення та розмежування понять право і закон, що закладає основи, відповідно, таких типів право розумінь, як юснатуралізм і легізм, різноманітні їхні варіації (теорія «надзаконного права», розмежування загальносоціального та спеціальносоціального (юридичного) права тощо). У контексті посткласичної філософії права зміст явища, позначуваного як «право», визначається залежно від певного аспекту відповідного підходу - звідси і плюралізм праворозумінь. Ключовий практичний аспект для визначення, «що є право» - прихильність до певного праворозуміння та здатність його втілювати, реалізовувати. Правосуддя розглядається, як судове здійснення ідеї права (класична філософія права), що доповнюється певними ключовими смислами (відображають посткласичні філософсько-правові погляди). У контексті правосуддя виокремлюють поняття судове право, процесуальне право та матеріальне право, різні підходи до тлумачення права (судове тлумачення), правосудність як «відповідність праву», якісна характеристика судового рішення.

■ Право справедливості(англ. law of equity) - одна з двох ключових галузей судового прецедентного права Англії, інших правових систем, які успадкували її правові традиції (наприклад, США, Індія). Сформована з судових прецедентів спеціалізованих судів (у Англії - суду лорда канцлера), які альтернативно чи в окремому проваджені розглядали справи, вирішення яких в інших інстанціях завершилося несправедливим, на думку сторони, судовим рішенням. Якщо раніше право справедливості формувалося окремими судовими інституціями (до ХІХ ст. включно), то згодом - єдиною судовою системою, яка застосовувала відповідне право (право справедливості) у відповідному судовому процесі. Охоплює сфери приватного інтересу: кримінальне право, право договорів, деліктне право, право нерухомості тощо. Право справедливості - судова сфера проникнення моралі в правову сферу.