Джон Фаулз: Арістос

37 Космос — безмежне множення вогню, атомів, форм, зіткнень, притягань, змагань, змін, всіх подій у просторово-часовому континуумі; тільки так Закон може встояти супроти Хаосу, і тільки так Хаос може встояти супроти Закону.

38 Тільки в космосі, який множиться нескінченно, і порядок, і безладдя можуть співіснувати, тож єдиний цілеспрямований космос повинен бути таким, який множиться нескінченно. Тому він не був створений, а існував завжди.

39 Обмежене творення — незбагненне. Якби творець не був самодостатнім, було б абсурдним припускати, що існував і час, коли він усвідомлював це й нічого не робив, і час, коли він виправляв свою неповноцінність. У що легше повірити? В те, що завжди щось було, чи в те, що колись не було нічого?

40 Християнство твердить, що творення має початок, середину і кінець. Греки стверджували, що творення — це вічний processus . Праві обоє. Все, що створене і тому є індивідуальним, має початок і кінець, але немає ніякого загального початку і кінця.

41 Наш всесвіт може обвалитись сам у себе: червоне зміщення зміниться на синє. Усі всесвіти, мабуть, схожі на серце, яке розширюється і скорочується — зі спорами людства, які проростають у холодному міжзоряному просторі, — а потім в’яне в осінньому колапсі. Або ж вони розширюються вічно.

42 Феніксова безмежність або безмежне розширювання. Як би там не було, астрофізики тепер знають те, про що здогадувався Геракліт: сонця повинні збільшуватись, розжарюючись, і зрештою пожирати свої планетні системи. Погляньте за вікно: будь-яка побачена вами річ — це заморожений вогонь у переході від вогню до вогню. Міста, рівняння, закохані, краєвиди: все стрімко несеться до водневого тигля.

43 Навіть якби ми могли встановити певну точку, з якої походить наш власний всесвіт, ми ніколи не змогли б встановити, звідки походить те, що може — чи й не може — лежати поза межами наших можливостей для спостережень. В науці зручно поводитись так, ніби те, що може лежати поза нашими сучасними галузями знань, не існує; проте, з погляду логіки, шанси рівні, а практична ймовірність усе одно на боці моєї точки зору.

44 У своїх різновидах не унікальне ніщо, навіть космос, хоч будь-яка річ унікальна в своєму власному існуванні.

45 Якщо космос безмежний, то він не має кінця. Якщо він не має кінця, то не може бути ніякого кінцевого результату, якому він служить. Єдиний його кінець повинен лежати в його середині. Він існує для того, щоб існувати.

46 Один тільки безмежний процес дозволяє всім свідомим істотам мати однакове значення. Якби був який-небудь кінець, до якого прямувала б еволюція, тоді і ви, і я були б рабами фараона — будівника пірамід. Але якщо кінця немає — а кінця може не бути тільки в безмежному всесвіті — тоді ви, з якого б світу чи епохи ви не прийшли, і я — рівні. Для нас обох схил однаковий і простягається як далеко вперед, так і далеко назад. Це великий доказ того, що ціле безмежне. Воно ніколи не було створене і ніколи не закінчиться, так що все, що є, в ньому може бути рівним.

47 Я беру це слово в лапки, щоб виключити із загальноприйнятих значень і очистити від усіх людських асоціацій.

48 «Бог» — це ситуація. Не сила, чи істота, чи вплив. Не «він» чи «вона», а «воно». Не буття чи небуття, а ситуація, в якій можливі і буття, і небуття.

49 Оскільки люди не можуть зрозуміти, що те, чого немає, може впливати на те, що є, вони думають, нібито «Бог» є і діє. Наше незнання «Бога» і його мотивів завжди залишатиметься безмежним. Запитувати «Що таке Бог?» так само марно, як запитувати «Де починається і кінчається безмежність?»

50 Існування остаточно чи потенційно пізнаване; «Бог» безмежно непізнаваний. Найбільше, що ми будь-коли взнаємо, — чому існування є таким, яким воно є; чому воно потребує таких законів і таких складових частин, щоб продовжуватись. Ми ніколи остаточно не взнаємо, чому воно є.

51 Блаженний Августин: «Ми знаємо тільки те, чим Бог не є.» Існування індивідуальне, тому «Бог» не має індивідуальності. Існування змінюється, і тому «Бог» незмінний. Існування має силу втручатися, і тому «Бог» не втручається. Існування обмежене, і тому «Бог» — ні. Але «Бог» всюдисущий, оскільки все, що існує (і тому є індивідуальним), — ні.

52 «Бога» немає, але його небуття всесвітньо присутнє і всесвітньо впливає. Для матеріальних організмів воно не може існувати як щось чуттєво значиме, але це не означає, що згадана ситуація для таких організмів позбавлена смислу. Якщо, наприклад, ви бачите двох чоловіків, що б’ються, але не втручаєтесь (хоча могли б втрутитись), тоді фактично ви втручаєтесь невтручанням; так і з «Богом».