Марина та Сергій Дяченки - Скрут

Здесь есть возможность читать онлайн «Марина та Сергій Дяченки - Скрут» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2009, ISBN: 2009, Издательство: Гамазин, Жанр: Фэнтези, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Скрут: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Скрут»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Для справжнього кохання немає перешкод. Та якщо на шляху закоханих постане смертельна загроза, а замість щастя на них чекатимуть важкі випробування, то це буде справжньою перевіркою почуттів… А може і підтвердженням того, що людська природа суперечлива і недосконала. Адже не випадково у старому лісі ховається від світу чудовисько — скрут. Кажуть, що він — втілення людської зради, яка перетворила колись безстрашного воїна на безжалісну потвору. Скрут вимагає помсти, а майбутні виконавці його волі вже самі прямують до небезпечного лігва.

Скрут — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Скрут», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Дівчину ввели в дім — не Аальмар, як вона сподівалась, а Велика Фа в супроводі ще двох жінок. Перед каміном у вітальні на неї чекала балія з теплою водою; з примовками та піснями наречену мили й мастили квітковою олією, і вона дивилась, як стрибають зблиски світла на поверхні теплої води, як із її пліч збігають, здіймають у балії бризки, прозорі піняві потічки.

Потім, уже в спальні, вона стояла перед горою подарунків і дивилась, як Аальмар у халаті вільного крою замикає двері та розгортає над нею квітчастий важкий килим.

Гомін весілля відразу поглухішав. Дівчина зрозуміла, навіщо й вікна, і двері спальні відгороджено від світу товстими килимами.

Аальмар обернувся до неї. Тепле світло тьмяних каганців зненацька зробило його обличчя старішим, ніж вона звикла бачити. Ледь не однолітком Великої Фа…

Він посміхнувся, і мара зникла.

— Мала… А мене ж ледь не вбили. Я не хотів тобі казати… в цьому останньому поході… здається, я повинен був умерти. І те, що вчинила зі мною доля…

Він зробив крок уперед. Вона побачила його очі зовсім поряд, запалені, з безліччю червоних жилок.

— Доля зберегла мене, мала, і я подумав, що це ти повертаєш мені борг. Ні, ми не будемо згадувати того поля… Та коли сокира не розпорола мені черева, тільки вдарила по руків’ї кинджала, якого я перед битвою не витяг із-за пояса… Коли це сталось, я згадав про тебе й зрозумів… що поки ти чекаєш на мене, я не зможу вмерти.

Дівчина слухала, не відриваючи погляду від його нервових, сплетених пальців.

— І ось це трапилося, моя дівчинко. Тепер я можу сказати тобі — дружино… Тепер я можу обійняти тебе як чоловік і як коханий. Тепер…

Він переривчасто зітхнув і відійшов до ліжка. Сів на круглий табурет, недбало відсунув убік щось, і те щось тоскно дзвякнуло, так само оповите стрічками й квітами.

— Почекай… Я повинен упоратися з власним серцем. Я боюся доторкнутись до тебе — начебто ти марево, яке може розтанути… Підійди до мене, дівчинко моя. Підійди.

Не чуючи під собою ніг, дівчина наблизилася. Під босі стопи лягали покірно прохолодні, ніжні пелюстки; тут немає жодної троянди, подумала вона мимохідь. Троянда на весіллі — кепський знак… щоб не подряпатися об її шпичаки…

Вона думала, що коли залишиться наодинці з коханим Аальмаром, забуде темний острах, той, що не полишав її від самого оголошення про весілля. Вона вірила, що зможе нарешті відчути тепло й радість — але невиразне, інстинктивне, майже звірине почуття небезпеки росло й росло, погрожуючи розірвати її зсередини.

— Аальмаре… — прошепотіла вона жалібно. — Я боюся…

Він посміхнувся так світло, що навіть страх її на мить побляк:

— Не бійся, дівчинко моя. Я швидше вмру, аніж змушу тебе страждати… Не бійся нічого. Ходи до мене.

Щось кольнуло її в босу ногу. Невже все-таки троянда?! Чи наймити, прибиваючи килими, недбало впустили цвях?

Аальмар дивиться на неї і посміхається. Добрий, ніжний, палко коханий чоловік… Захист від усіляких лих, надійна скеля посеред небезпечного моря… Він усе розуміє з півслова. Її Аальмар…

Звідки страх, звідки це темне… майже гидливість?! Відчуття небезпеки, напруга, сором…

Вона затнулась об чийсь подарунок, зупинилася перед ним, а він і далі сидів на табуреті. Їхні обличчя виявилися ледь не на одному рівні — він дивився все-таки трішки знизу вгору:

— Дівчинко…

Його руки обережно взялися за вишиті краї її нічної сорочки. Вона здригнулася; його долоня м’яко доторкнулася до її плеча:

— Не бійся… Пам’ятаєш… Той іграшковий млин, який крутився під вітром… Я так радів, коли ти тоді засміялася…

Він розгорнув легкі крила її сорочки. Повів доторкнувся до її голої, розігрітої недавнім миттям шкіри; вона здригнулася знову.

— Яка ти красуня… Пам’ятаєш ту сукню, яку ти так квапилася примірити… Я вже тоді знав, що ти будеш гарнішою за королеву, хоч у якім вбранні… хоч і без одягу взагалі…

Дівчина втрималася, щоб не закусити губу. Їй було… вона не могла зрозуміти. Соромно? Чого вона соромиться, адже Аальмар купав її в дитинстві, під час хвороби… І носив на руках… і…

Їй здалося, що зараз вона зрозуміє причину свого страху. Ось-ось, причина крутиться поряд, ось зараз…

Невиразний здогад вислизнув, як вислизає мило на дно діжки. Дівчинка почала тремтіти — спершу трішки, а по тому дедалі дужче.

Аальмар відпустив її сорочку, дозволяючи крилам вільно впасти. Обійняв її — не як наречений, а просто лагідно, як обіймав колись:

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Скрут»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Скрут» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Марина та Сергій Дяченко - Сліпий василіск
Марина та Сергій Дяченко
Марина та Сергій Дяченки - Цифровий, або Brevis est
Марина та Сергій Дяченки
Марина и Сергей Дяченко - Варан
Марина и Сергей Дяченко
Марина и Сергей Дяченко - Скитальцы
Марина и Сергей Дяченко
Марина Дяченко - Скрут
Марина Дяченко
libcat.ru: книга без обложки
Марина та Сергій Дяченко
Марина та Сергій Дяченко - Вовча сить
Марина та Сергій Дяченко
Марина та Сергій Дяченко - Сонячне коло
Марина та Сергій Дяченко
Марина та Сергій Дяченко - Господар колодязів
Марина та Сергій Дяченко
Марина та Сергій Дяченко - Візит до Імператора
Марина та Сергій Дяченко
Марина та Сергій Дяченко - Промінь
Марина та Сергій Дяченко
Марина и Сергей Дяченко - Скрут
Марина и Сергей Дяченко
Отзывы о книге «Скрут»

Обсуждение, отзывы о книге «Скрут» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x