Сергій Григор'єв: Третій варіант

Командир, закинувши голову, дивиться з-під козирка на корабель, вмикає антени спрямованої дії, і «Електрон» захоплений електромагнетним потоком, здіймається до неба, виблискуючи золотою іскрою, і зникає в порожнечі.

На початку старту ми всі п’ятеро стояли «на дні» корабля. Усередині — пілот, ми оточували його. Над нами круглою банею, обвите по чотирьох ребрах поручнями, здіймається приступчасте склепіння корабля.

Ви коли-небудь бавилися в парку культури й відпочинку на «веселому колесі»? Ваші почуття трохи нагадують те, що почуваємо ми при старті нашого зіркового корабля.

Є й різниця. Там, на «веселому колесі», ви даремно хочете затриматися в центрі колеса, непереможна сила відкидає нас до краю. Ми, навпаки, охоче піддаємося вазі, що зростає в середині корабля, і, переступаючи із східців на східці, поступово з південного полюса підіймаємося до екватора «Електрона».

— Наш північний полюс у полюсі світу! — говорить пілот, спостерігаючи в дзеркалі телевізора [2] Прилад, щоб далеко бачити. проходження через наш полюс Полярної зірки. — Готово? Виліт!

— Готово! Єсть виліт.

Пілот подає командирові старту «на волю» сигнал вильоту. Ми зовсім нічого не почуваємо в той момент, хоч його й відмічено приладами, коли «Електрон», злетівши, висить «у повітрі» над верхівкою стартової башти.

Наш «Електрон» обернувся ніби на маленьку планету, вивернуту навиворіт.

Якщо ми стоїмо на землі, тобто на внутрішній поверхні кулі, то голови наші повернуті до центра корабля. Можна сказати, що вага у нас на кораблі «від’ємної ознаки».

— Зліт закінчено! Корабель вільний! — говорить пілот. — Спроба ракет!

— Єсть спроба ракет.

Корабель наш озброєний чотирма ракетами-двигунами. Ми звемо їх так за старої звички. Суттю ми маємо замість ракети камеру для вибухів, що спрямована дюзою (отвір ракети) по вертикалі до зовнішньої поверхні корабля. Якщо це і ракета, то ракета електронна: в наших моторах вибухають невеликі кількості активної речовини, ми визволяємо редатомну енергію; із дюз виривається гострий жмут променів, для простоти скажемо — «потік електронів»; виникає віддача, подібна до ракетної. Швидкості й потужності вибухів ми можемо міняти за бажанням у велетенських межах. Тому-то швидкості, що їх досягає «Електрон» у своєму льоті, вищі, ніж у «Арго» і подібних до нього водне-кисневих ракет.

Чотири електронні ракети наші розміщені на сфері корабля на різних віддаленнях.

Це надає чудової рухливості кораблеві. Комбінуючи роботу чотирьох ракет, ми без ніяких кермів і напрямних поверхнів, не роблячи зворотів, можемо летіти в перший-ліпший бік, зменшуючи й прискорюючи біг корабля в безодні вакууму (у порожньому просторі), і навіть — що здавалось так недавно нездійсненною мрією навіть серйозним ученим — стояти «абсолютно» нерухомо в просторі.

Звичайно, наші мотори можуть працювати тільки в «чистому вакуумі» — в порожнечі. Це — корінна вада «Електрона»; навіть у стратосфері наші мотори гаснуть, і під час зниження потрібні стартові пристрої. Наш фініш завжди на Землі в тій самій точці, де був і зліт.

Момент нашої зустрічі з потоком астероїдів наближався.

«Електрон» нісся йому назустріч. Земля у дзеркалі телевізора освітилася зеленуватим півмісяцем у густій блакиті, вимереженій спокійними, без усякого миготіння зірками. Сонце вимальовувалося також холоднуватим, яскравим диском, без його земної принадної вогненної ласки.

Ми прийняли сигнал «Арго». Відповіли спочатку телеграфом, а потім — з дивним підвищенням голосу — через кілька секунд почули й пілота:

— Тут «Арго». Пілот Аер. Чи бачите нас? Настигаємо об’єкт.

— Тут «Електрон». Пілот Каен. Ні ще. Дайте напрям.

Аер відповів і додав:

— Тіло оточене хмарою пороху. Обриси ядра неяскраві.

Наближались рішучі секунди.

— Слухай, «Арго»! — вигукнув пілот. — Ми бачимо вас.

Він перший із нас помітив у дзеркалі телевізора каламутну пляму.

Каен дав наказа. Значення його було таке, щоб «перебудуватися», дати шлях небесному тілу й кораблеві, що його доганяв.

— Швидкість! Дайте вашу швидкість! — тремтяче крикнув наш пілот.

Пілот з «Арго» відповів. Ми перемкнули мотора і через мить побачили в дзеркалі багрову розпливчасту пляму — хмару пилу навкруги астероїда, освітлену сонцем. Потім слідом за плямою мигнув сріблястою стрілою «Арго».