Харлан Кобен - Додому

— Чудові новини.

— Не роби цього, — пильно дивлячись на нього, сказала Есперанса.

— Що?

— Ти зараз мені збрешеш?

— Я не чіпав його, присягаюся.

— Що ти зробив?

— Просто навідався до Тома.

— Тобто «навідався», як Уїн?

— Ні, я не наближався до його квартири.

— Тоді де?

— Біля нічного клубу, — сказав Майрон, а відтак додав: — Ти знаєш, що твій колишній ладнає собі гульку на голові? Йому ж за сорок, хіба ні?

— Не відхиляйся від теми обговорення. Що ти зробив?

— Я ввічливо порадив мирно вирішити справи з тобою.

— Це не вплинуло б на Тома.

— Можливо, я згадав, що Уїн повернувся.

Есперанса намагалася приховати усмішку, уявивши вираз Томового обличчя, коли він це почув.

— Не варто було цього робити, не сказавши мені.

— Вибач.

— Це скидається на заступництво, ти знаєш, так?

— Не мусило на таке скидатися.

— А ще трохи схоже на сексизм, — сказала Есперанса. — Якби Том був жінкою, ти так само погрожував би?

Майрон відкрив було рота, тоді закрив і розвів руками.

— Я вже казав, що він робить гульку?

— Гаразд, із цим не посперечаєшся, — зітхнула вона.

Вони стояли в очікуванні.

— Пам’ятаєш, ти запитала мене, чому я нічого не сказав до того, як ти вийшла заміж за Тома?

— Це було кілька днів тому. Я інколи пам’ятаю й цілісінький тиждень.

— Я сказав, що вважав це не своєю справою, щоби втручатися. Пам’ятаєш, що ти відповіла?

Есперанса кивнула та процитувала саму себе:

— А чия тоді?

— Правильно, — підтвердив Майрон. — Я більше не припущуся такої помилки.

Саме тоді він помітив дівчинку, яка ходила в музей Ріплі з Патріком Муром. Майрон кивнув Есперансі. Вона кивнула у відповідь. Вони вже домовилися підійти до неї разом, припускаючи, що як пара, вони здаватимуться менш загрозливими, але авторитетнішими.

— Темрін Роджерс? — узяла на себе ініціативу Есперанса.

— Так, — дівчина зупинилася, поглянула на Майрона, а потім знову на Есперансу.

— Мене звати Есперанса Діаз.

— Я Майрон Болітар.

— Ви не проти, якщо ми поставимо вам кілька запитань?

— Ви з поліції? — Темрін відступила на півкроку.

— Ні, нічого такого, — відповіла Есперанса.

— Мені шістнадцять, — заявила Темрін Роджерс. — Розмовляти з незнайомцями — це не моє. Тому… е-е… бувайте.

Есперанса глянула на Майрона. Їм обом стало зрозуміло. Тут не спрацює хороше ставлення. Майрон одразу перейшов до справи.

— Я бачив вас сьогодні, — сказав він.

— Перепрошую?

— У «Ріплі». Кілька годин тому. Я бачив вас.

— Ви за мною стежите? — губи Темрін Роджерс округлилися.

— Ні. Я стежив за Патріком.

— За ким?

— Хлопцем, з яким ви сьогодні зустрічалися, — відповіла на це Есперанса.

— Це не… — дівчина зупинилася й відступила ще на крок. — Я ні з ким сьогодні не зустрічалася.

— Я бачив вас, — наполягав Майрон.

— Що саме бачили?

— Що ви зустрілися з Патріком Муром.

— Я пішла в музей, — сказала вона. — До мене заговорив якийсь хлопець. Це все.

Майрон похмуро глянув на Есперансу. Есперанса похмуро зиркнула на Темрін.

— То ви досі не знали хлопця?

— Ні.

— Ніколи раніше не бачили його?

— Ніколи.

— Ви завжди обіймаєте хлопців, яких ніколи не зустрічали? — запитав Майрон. — Легенько цілуєте в щоку перед тим, як піти?

— Послухайте, ніхто нікого не втягує в проблеми, — додала Есперанса. — Ми просто шукаємо правду.

— Шпигуючи за мною? — дівчинка повернулася до Майрона. — Мені шістнадцять. Які чоловіки шпигують за шістнадцятирічними?

— Чоловік, який намагається знайти іншого шістнадцятирічного, — відповів Майрон. — Чоловік, який намагається знайти хлопця, котрого протягом десяти років вважають зниклим.

— Я не знаю, про що ви говорите.

— Ні, знаєте, — заперечив Майрон. — Звідки ви знаєте Патріка?

— Я вже говорила вам. Я не знаю його. Він просто почав зі мною розмовляти.

— Це неправда, — сказав Майрон.

— Ви, — Темрін показала на Майрона, — тримайтеся подалі від мене. — Тоді повернулася до Есперанси. — Ви теж. Дайте мені, в біса, спокій, інакше я покличу на допомогу.

Вона рушила до дверей.

— Ми можемо поговорити з твоїми батьками, — промовив Майрон.

— Уперед! — вигукнула вона, привертаючи увагу кількох людей. — Просто дайте мені спокій!

Дівчина поквапилася до скляних дверей і зайшла всередину. Майрон та Есперанса бачили, як вона дістала посвідчення, провела його через прилад і попрямувала до ліфтів.

— Гадаю, все пройшло непогано, чи не так? — спитав Майрон, коли вона зникла з-перед очей.